Торгова компанія Kentino s.r.o. (ПК ПРАГА)
з юридичною адресою: Čestmírova 25. 14 000 Prague 4. Ідентифікаційний номер: 05066743 зареєстровано в комерційному реєстрі, який веде Міський суд у Празі, розділ C, вставка 311185
для продажу товарів через інтернет-магазин, розташований за адресою www.pcpraha.com
-
-
- ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Ці положення та умови (надалі іменовані як «умови») торгової компанії Kentino s.r.o., зареєстрований офіс за адресою Čestmirova 25, 140 00 Prague, ідентифікаційний номер: 05066743, зареєстрований у комерційному реєстрі, який веде Міський суд у Празі. , розділ C, запис 311185 (надалі іменований як «продавець») регулює відповідно до положень § 1751 абзацу 1 Закону № 89/2012 Coll., Цивільний кодекс зі змінами (далі іменований « Цивільний кодекс»), взаємні права та обов'язки сторін, що виникають у зв'язку або на підставі договору купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу), укладеного між продавцем та іншою фізичною або юридичною особою (далі - як «покупець») через інтернет-магазин продавця. Інтернет-магазин управляється продавцем на веб-сайті, розташованому за адресою в Інтернеті www.pcpraha.cz (надалі «веб-сайт») через інтерфейс веб-сайту (надалі «веб-інтерфейс магазину»).
1.2. Умови не поширюються на випадки, коли особа, яка має намір придбати товар у продавця, є юридичною особою або особою, яка, замовляючи товари, діє в рамках своєї підприємницької діяльності або в рамках своєї незалежної професійної діяльності.
1.3. Положення, що відрізняються від умов, можуть бути обговорені в договорі купівлі-продажу. Положення договору купівлі-продажу, що відрізняються, мають пріоритет над положеннями умов.
1.4. Умови є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу та умови складені чеською мовою. Договір купівлі-продажу можна укласти чеською мовою.
1.5. Формулювання умов може бути змінено або доповнено продавцем. Це положення не впливає на права та обов'язки, що виникли протягом періоду дії попередньої редакції умов.
-
-
- ОБЛІКОВИЙ ЗАПИС КОРИСТУВАЧА
2.1. Після реєстрації покупця на веб-сайті покупець може отримати доступ до його інтерфейсу користувача. Покупець може замовити товари зі свого інтерфейсу користувача (далі – «акаунт користувача»). Якщо веб-інтерфейс магазину це дозволяє, покупець також може замовити товар без реєстрації безпосередньо з веб-інтерфейсу магазину.
2.2. При реєстрації на сайті та при замовленні товару покупець зобов'язаний правильно та правдиво вводити всі дані. Покупець зобов'язаний оновити дані, зазначені в обліковому записі користувача, у разі будь-яких змін. Дані, надані покупцем в обліковому записі користувача та при замовленні товару, вважаються продавцем правильними.
2.3. Доступ до облікового запису користувача забезпечується ім’ям користувача та паролем. Покупець зобов'язаний зберігати конфіденційність щодо інформації, необхідної для доступу до свого облікового запису користувача.
2.4. Покупець не має права дозволяти використання облікового запису користувача третіми особами.
2.5. Продавець може анулювати обліковий запис користувача, особливо якщо покупець не користується своїм обліковим записом більше 12 місяців або якщо покупець порушує свої зобов’язання за договором купівлі-продажу (включно з умовами).
2.6. Покупець визнає, що обліковий запис користувача може бути недоступним постійно, особливо щодо необхідного обслуговування апаратного та програмного обладнання продавця, або необхідне обслуговування апаратного та програмного обладнання сторонніх організацій.
-
-
- УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖІ
3.1. Всі представлення товарів, розміщені в веб-інтерфейсі магазину, носять інформаційний характер і продавець не зобов'язаний укладати договір купівлі-продажу щодо цих товарів. Положення пункту 1732 розділу 2 Цивільного кодексу не застосовуються.
3.2. Веб-інтерфейс магазину містить інформацію про товари, включаючи ціни на окремі товари та витрати на повернення товарів, якщо ці товари за своєю природою неможливо повернути звичайним поштовим шляхом. Ціни на товари вказані з урахуванням податку на додану вартість та всіх відповідних зборів. Ціни на товари залишаються дійсними, поки вони відображаються у веб-інтерфейсі магазину. Це положення не обмежує можливість продавця укласти договір купівлі-продажу на індивідуально погоджених умовах.
3.3. Веб-інтерфейс магазину також містить інформацію про витрати, пов’язані з упаковкою та доставкою товару. Інформація про витрати, пов'язані з упаковкою та доставкою товару, зазначена у веб-інтерфейсі магазину, дійсна лише у випадках, коли товар доставляється на території Чеської Республіки.
3.4. Для замовлення товару покупець заповнює форму замовлення в веб-інтерфейсі магазину. Форма замовлення в основному містить інформацію про:
3.4.1. замовлений товар (замовлений товар «кладеться» покупцем в електронний кошик веб-інтерфейсу магазину),
3.4.2. спосіб оплати купівельної ціни товару, інформацію про необхідний спосіб доставки замовленого товару та
3.4.3. інформацію про витрати, пов'язані з доставкою товару (далі разом іменовані «замовлення»).
3.5. Перед тим, як відправити замовлення продавцю, покупцеві дозволяється перевірити та змінити дані, введені покупцем у замовленні, також враховуючи здатність покупця виявляти та виправляти помилки, які виникли під час введення даних у замовлення. Покупець відправляє замовлення продавцю, натиснувши кнопку «Оформити замовлення». Дані, вказані в замовленні, продавець вважає правильними. Відразу після отримання замовлення продавець підтвердить цю квитанцію покупцеві електронною поштою на адресу електронної пошти покупця, вказану в обліковому записі користувача або в замовленні (надалі – «електронна адреса покупця»). .
3.6. Продавець завжди має право, залежно від характеру замовлення (кількість товару, вартість покупки, орієнтовна вартість доставки), вимагати від покупця додаткового підтвердження замовлення (наприклад, письмово або по телефону).
3.7. Договірні відносини між продавцем і покупцем встановлюються шляхом вручення акта про прийняття замовлення (акцепту), який надсилається продавцем покупцеві електронною поштою, на адресу електронної пошти покупця.
3.8. При укладанні договору купівлі-продажу покупець погоджується використовувати засоби дистанційного зв'язку. Витрати, понесені покупцем при використанні засобів зв'язку на відстані у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу (витрати на підключення до мережі Інтернет, витрати на телефонні розмови), покриваються покупцем самостійно, і ці витрати не відрізняються від основних швидкість.
-
-
- ЦІНА ТОВАРІВ ТА УМОВИ ОПЛАТИ
4.1. Ціна товару та будь-які витрати, пов'язані з доставкою товару згідно з договором купівлі-продажу, можуть бути сплачені покупцем продавцю наступними способами:
v hotovosti v provozovně prodávajícího na adrese Opletalova, č.p. 20, PSČ 11000, Město Praha;
v hotovosti na dobírku v místě určeném kupujícím v objednávce;
bezhotovostně převodem na účet prodávajícího č. 2300998633/2010
, vedený u společnosti Fio banka (dále jen „účet prodávajícího“);
bezhotovostně platební kartou online prostřednictvím platební brány;
prostřednictvím úvěru poskytnutého třetí osobou - po dohodě.
4.2. Разом із покупною ціною покупець також зобов'язаний сплатити продавцю витрати, пов'язані з упакуванням і доставкою товару в обумовленому розмірі. Якщо прямо не зазначено інше, ціна покупки також включає витрати, пов’язані з доставкою товару.
4.3. Продавець не вимагає від покупця депозиту або іншого подібного платежу. Це не впливає на положення статті 4.6 Умов щодо зобов’язання передоплати вартості товару.
4.4. У разі оплати готівкою або накладеним платежем вартість покупки підлягає оплаті при отриманні товару. У разі безготівкового розрахунку вартість покупки підлягає оплаті протягом 14 днів з моменту укладення договору купівлі-продажу.
4.5. У разі безготівкового розрахунку покупець зобов’язаний оплатити вартість придбання товару разом із зазначенням змінного символу платежу. У разі безготівкового розрахунку зобов’язання покупця щодо оплати купівельної ціни вважається виконаним у момент зарахування відповідної суми на рахунок продавця.
4.6. Продавець має право, особливо якщо покупець не надає додаткового підтвердження замовлення (стаття 3.6), вимагати оплати всієї вартості покупки до відправлення товару покупцеві. Положення § 2119, параграф 1 Цивільного кодексу не застосовуються.
4.7. Будь-які знижки на ціну товару, надані продавцем покупцеві, не сумуються між собою.
4.8. Якщо це прийнято в ділових відносинах або якщо це передбачено загальнообов'язковими правовими нормами, продавець виставляє покупцеві податковий документ - рахунок-фактуру щодо платежів, здійснених на підставі договору купівлі-продажу. Продавець є/не є платником податку на додану вартість. Податковий документ – продавець виставляє рахунок-фактуру покупцеві після оплати ціни товару та надсилає його в електронному вигляді на електронну адресу покупця.
4.9. Відповідно до Закону про реєстрацію купівлі-продажу продавець зобов'язаний видати покупцеві чек. При цьому він зобов’язаний зареєструвати отримані продажі в податкового адміністратора онлайн; у разі технічної несправності – не пізніше 48 годин.
-
-
- ВИХІД ВІД ДОГОВОРУ КУПІВЛІ
5.1. Покупець визнає, що згідно з положеннями § 1837 Цивільного кодексу неможливо, серед іншого, відмовитися від договору купівлі-продажу на поставку товару, який був змінений відповідно до побажань покупця або для його особи, з договору купівлі-продажу на поставку товарів, які швидко псуються, а також товарів, які після поставки безповоротно змішалися з іншими товарами, з договору купівлі-продажу на поставку товарів у закритій упаковці, який споживач вилучено з упаковки та з гігієнічних міркувань не підлягає поверненню, а також з договору купівлі-продажу на поставку аудіо- чи відеозапису чи комп’ютерної програми, якщо він порушив їх оригінальну упаковку.
5.2. Якщо це не випадок, згаданий у статті 5.1 умов, або інший випадок, коли неможливо відмовитися від договору купівлі, покупець має право відмовитися від договору купівлі відповідно до § 1829, параграф 1 Цивільного кодексу, протягом чотирнадцяти (14) днів з моменту прийняття товару, тоді як у випадку, якщо предметом договору купівлі-продажу є кілька видів товару або поставка кількох частин, цей строк починається з дня прийняття товару. остання доставка товару. Відмова від договору купівлі-продажу повинна бути надіслана продавцю протягом терміну, зазначеного в попередньому реченні. Для відмови від договору купівлі-продажу покупець може скористатися зразком форми, наданою продавцем, яка є додатком до умов. Відмова від договору купівлі-продажу може бути надіслана покупцем, серед іншого, на адресу місцезнаходження продавця або електронну адресу продавця [захищено електронною поштою].
5.3. У разі відмови від договору купівлі-продажу відповідно до статті 5.2 умов договору купівлі-продажу анулюється з самого початку. Товар повинен бути повернутий покупцем продавцю протягом чотирнадцяти (14) днів після вручення продавцю заяви про відмову від договору купівлі. Якщо покупець відмовляється від договору купівлі-продажу, покупець несе витрати, пов'язані з поверненням товару продавцю, навіть якщо товар не може бути повернутий звичайним поштовим шляхом через його характер.
5.4. У разі відмови від договору купівлі-продажу відповідно до статті 5.2 умов, продавець повертає кошти, отримані від покупця, протягом чотирнадцяти (14) днів після відмови покупця від договору купівлі-продажу таким же чином, як і продавець отримав їх від покупця. Продавець також має право повернути виконання, надане покупцем, коли товар повертається покупцем або в інший спосіб, якщо покупець погоджується і покупець не несе додаткових витрат. У разі відмови покупця від договору купівлі-продажу продавець не зобов'язаний повернути покупцеві отримані кошти до того, як покупець поверне йому товар або не доведе, що він відправив товар продавцю.
5.5. Продавець має право в односторонньому порядку зарахувати вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної товару, з вимогою покупця про повернення вартості покупки.
5.6. У випадках, коли покупець має право відмовитися від договору купівлі відповідно до § 1829 параграфа 1 Цивільного кодексу, продавець також має право відмовитися від договору купівлі в будь-який час, до моменту прийняття товару. покупцем. У такому випадку продавець поверне покупцеві вартість покупки без невиправданої затримки без готівки на вказаний покупцем рахунок.
5.7. У параграфі 1837 Цивільного кодексу зазначено, що споживач не може відмовитися від договору на b) постачання товарів або послуг, ціна яких залежить від коливань на фінансовому ринку незалежно від волі підприємця, і які можуть виникнути протягом періоду для відмова від договору. Особливо це стосується ASIC майнери, оскільки їхня ціна прямо залежить від ціни даної криптовалюти, яка майниться/генерується на фондовій біржі в даний момент і на фінансових ринках. Для прикладу стверджуємо, що s19 90TH asic Майнер коштував близько 240 000 чеських крон, коли біткойн перевищував 1 мільйон крон. Коли біткойн нижче 500 000 чеських крон, він коштує 50 000 чеських крон. Це та сама машина, яка не була замінена в даному часовому горизонті більш досконалою машиною.
5.8. Якщо разом з товаром покупцеві надається подарунок, то договір дарування між продавцем і покупцем укладається з умовою розриву: у разі відмови покупця від договору купівлі-продажу договір дарування щодо такого подарунка втрачає чинність і покупець зобов'язаний повернути товар продавцю разом з подарунком.
5.9. ASIC поставляємо шахтарів та важку техніку на умовах підряду. Коли ми замовляємо їх у виробника як індивідуальні для клієнтів разом з тестуванням і налаштуванням.
-
-
- ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ДОСТАВКА ТОВАРУ
6.1. У випадку, якщо вид транспорту укладено на основі спеціального запиту покупця, покупець несе ризик і будь-які додаткові витрати, пов’язані з цим видом транспорту.
6.2. Якщо згідно з договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний доставити товар до місця, зазначеного покупцем у замовленні, покупець зобов'язаний прийняти товар після доставки.
6.3. Якщо з причин з боку покупця необхідно доставити товар повторно або іншим способом, ніж було зазначено в замовленні, покупець зобов'язаний сплатити витрати, пов'язані з повторною доставкою товару, або витрати, пов’язані з іншим способом доставки.
6.4. Приймаючи товар від перевізника, покупець зобов'язаний перевірити цілісність упаковки товару та у разі виявлення недоліків негайно повідомити перевізника. У разі порушення упаковки, що свідчить про несанкціоноване проникнення в вантаж, покупець не зобов'язаний приймати вантаж від перевізника. Це не впливає на права покупця щодо відповідальності за дефекти продукції та інші права покупця, що випливають із загальнообов'язкових правових норм.
6.5. Додаткові права та обов'язки сторін під час транспортування товару можуть регулюватися спеціальними умовами поставки продавця, якщо вони видаються продавцем.
-
-
- ПРАВА ВІД ДЕФЕКТНОЇ ВИКОНАННЯ
7.1. Права та обов'язки сторін договору щодо прав від неякісного виконання регулюються відповідними загальнообов'язковими правовими нормами (зокрема, положеннями § 1914-1925, § 2099-2117 і § 2161-2174 Цивільного кодексу та Закону № 634/1992 Coll., про захист споживачів, зі змінами).
7.2. Продавець несе відповідальність перед покупцем за відсутність дефектів товару під час отримання. Зокрема, продавець відповідає перед покупцем за те, що на момент прийняття покупцем товару:
7.2.1. товари мають властивості, узгоджені сторонами, і, за відсутності угоди, вони мають властивості, які описав продавець або виробник або які очікував покупець з огляду на характер товару та на основі реклами здійснювані ними,
7.2.2. товари придатні для цілей, які продавець заявляє для їх використання або для яких товари цього типу зазвичай використовуються,
7.2.3. якість або дизайн товару відповідає умовному зразку або моделі, якщо якість або дизайн були визначені згідно з умовним зразком або моделлю,
7.2.4. це товар у відповідній кількості, мірі або вазі та
7.2.5. товари відповідають вимогам правових норм.
7.3. Якщо дефект стає очевидним протягом шести місяців після отримання, вважається, що товар уже був дефектним на момент отримання.
7.4. Продавець має зобов'язання щодо неякісного виконання принаймні в тій мірі, в якій тривають зобов'язання виробника щодо неякісного виконання. В іншому випадку покупець має право скористатися своїм правом щодо дефекту, який виник у споживчому товарі, протягом двадцяти чотирьох місяців з моменту отримання. Якщо термін, протягом якого можна використовувати товар, зазначений на проданих товарах, на їх упаковці, в інструкції, що додається до товару, або в рекламі відповідно до інших правових норм, застосовуються положення про гарантію якості. З гарантією якості продавець зобов'язується, що товар буде придатним для використання за звичайним призначенням або що він зберігатиме свої звичайні властивості протягом певного періоду часу. Якщо покупець обґрунтовано звинувачує продавця у недоліках товару, строк для реалізації прав від недоліків або гарантійний строк не зараховується до періоду, протягом якого покупець не може користуватися неякісним товаром.
7.5. Положення, викладені в статті 7.2 умов, не застосовуються до товарів, проданих за нижчою ціною, до дефекту, за який було узгоджено нижчу ціну, до зносу товару, викликаного його звичайним використанням, у разі використаний товар до дефекту, що відповідає ступеню використання або зносу, який товар мав на момент отримання покупцем, або якщо це випливає з характеру товару. Право на неналежне виконання не належить покупцеві, якщо покупець до прийняття товару знав, що товар має недолік, або якщо покупець сам спровокував цей недолік.
7.6. Права відповідальності за недоліки товару поширюються на продавця. Однак, якщо в підтвердженні, виданому продавцю, щодо обсягу прав відповідальності за дефекти (у сенсі положень § 2166 Цивільного кодексу) вказана інша особа, призначена для ремонту, яка знаходиться на місці продавця або на у місці ближче до покупця, покупець реалізує право на ремонт з тим, хто має намір здійснити ремонт. За винятком випадків, коли іншу особу призначено для виконання ремонту згідно з попереднім реченням, продавець зобов’язаний прийняти рекламацію в будь-якому закладі, де можливе прийняття рекламації щодо асортименту проданої продукції або послуг. надається, можливо, також у головному офісі чи місці діяльності. Продавець зобов'язаний видати покупцеві письмове підтвердження про те, коли покупець скористався правом, який зміст претензії та який спосіб розгляду претензії вимагає покупець; і подальше підтвердження дати та способу розгляду скарги, включаючи підтвердження ремонту та його тривалості, або письмове обґрунтування відхилення рекламації. Цей обов'язок також поширюється на інших осіб, призначених продавцем для виконання ремонту.
7.7. Покупець може спеціально реалізувати свої права щодо відповідальності за недоліки товару особисто за адресою Opletalova 20, 11000, Prague, за телефоном +420 602338783 або електронною поштою за адресою: [захищено електронною поштою].
7.8. Покупець повинен повідомити продавця про обране ним право після повідомлення про дефект або без затримки після повідомлення про дефект. Зроблений вибір не може бути змінений покупцем без згоди продавця; це не стосується випадків, коли покупець вимагав ремонту дефекту, який виявився невиправним.
7.9. Якщо товар не має характеристик, зазначених у статті 7.2 умов, покупець також може вимагати доставки нового товару без дефектів, якщо це не є необґрунтованим через характер дефекту, але якщо дефект стосується лише частина товару, покупець може вимагати лише заміни частини; якщо це неможливо, він може відмовитися від договору. Однак, якщо це є непропорційним через характер дефекту, особливо якщо дефект можна усунути без невиправданої затримки, покупець має право усунути дефект безкоштовно. Покупець має право поставити новий товар або замінити деталь навіть у разі усунутого дефекту, якщо він не може належним чином використовувати товар через повторну появу дефекту після ремонту або через більшу кількість дефектів. У такому випадку покупець має право відмовитися від договору. Якщо покупець не відмовиться від договору або не скористається правом поставити новий товар без недоліків, замінити його частину або відремонтувати товар, він може вимагати розумної знижки. Покупець має право на розумну знижку, навіть якщо продавець не може поставити йому новий товар без дефектів, замінити його частину або відремонтувати товар, а також у разі, якщо продавець не виправить ситуацію в розумний термін або якщо засіб правового захисту спричинить значні труднощі для покупця.
7.10. Додаткові права та обов'язки сторін, пов'язані з відповідальністю продавця за недоліки, можуть регулюватися порядком рекламації продавця.
-
-
- ІНШІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ДОГОВІРНИХ СТОРІН
8.1. Покупець набуває права власності на товар, сплачуючи повну вартість товару.
8.2. По відношенню до покупця продавець не зв’язаний будь-якими кодексами поведінки в розумінні положень § 1826 абзац 1 лист д) Цивільного кодексу.
8.3. Продавець розглядає скарги споживачів через електронну адресу [захищено електронною поштою]. Продавець надішле інформацію про розгляд скарги покупця на електронну адресу покупця.
8.4. Позасудове врегулювання споживчих суперечок, що виникають із договору купівлі-продажу, є компетенцією Торгової інспекції Чехії, зареєстрована за адресою Štěpánská 567/15, 120 00 Prague 2, ідентифікаційний номер: 000 20 869, інтернет-адреса: https:/ /adr.coi.cz/cs. Для вирішення суперечок між продавцем і покупцем щодо договору купівлі-продажу можна використовувати онлайн-платформу вирішення спорів, розташовану за адресою http://ec.europa.eu/consumers/odr.
8.5. Європейський центр споживачів у Чеській Республіці, зареєстрований за адресою: Štěpánská 567/15, 120 00 Prague 2, інтернет-адреса: http://www.evropskyspotrebitel.cz є контактним пунктом відповідно до Регламенту (ЄС) № 524/2013 Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2013 року про вирішення споживчих спорів в Інтернеті та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 і Директиви 2009/22/EC (Положення про вирішення споживчих спорів в Інтернеті).
8.6. Продавець має право продавати товари на підставі торгової ліцензії. Торговельна інспекція здійснюється відповідною торговельною установою в межах своєї компетенції. Управління захисту персональних даних контролює сферу захисту персональних даних. Чеська торгова інспекція певною мірою контролює, серед іншого, дотримання Закону № 634/1992 Coll. про захист прав споживачів із поправками.
8.7. Цим покупець бере на себе ризик зміни обставин у розумінні § 1765, параграф 2 Цивільного кодексу.
8.8. Стандартно на проданий товар надається гарантія відповідно до Цивільного кодексу. Зазвичай це 2 роки, якщо не вказано інше. На додаток до цієї стандартної юридичної гарантії, що випливає з Цивільного кодексу, можна придбати додаткову комерційну гарантію, яка має ширший обсяг і довший термін.
-
-
- ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ
9.1. Ваш обов’язок надати інформацію покупцеві відповідно до статті 13 Регламенту 2016/679 Європейського Парламенту та Ради про захист фізичних осіб у зв’язку з обробкою персональних даних і про вільний рух таких даних і про скасування Директиви 95/46/EC (Загальний регламент захисту даних) (надалі іменується як «Регламент GDPR»), що стосується обробки персональних даних покупця з метою виконання договору купівлі-продажу, з метою ведення переговорів договору купівлі-продажу та з метою виконання публічних зобов'язань продавця виконується продавцем за допомогою спеціального документа.
-
-
- ВІДПРАВЛЕННЯ КОМЕРЦІЙНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ ТА ЗБЕРІГАННЯ ФАЙЛІВ COOKIE
10.1. Покупець погоджується відповідно до положень § 7 абзацу 2 Закону № 480/2004 Зб. про певні послуги інформаційного суспільства та про внесення змін до деяких законів (Закон про певні послуги інформаційного суспільства), зі змінами щодо надсилання продавцем ділових повідомлень на електронну адресу або номер телефону покупця. Продавець виконує свої інформаційні зобов’язання перед покупцем згідно зі статтею 13 регламенту GDPR щодо обробки персональних даних покупця з метою надсилання ділових повідомлень через спеціальний документ.
10.2. Покупець погоджується на зберігання так званих файлів cookie на своєму комп'ютері. Якщо є можливість здійснити покупку на веб-сайті та виконати зобов’язання продавця за договором купівлі без зберігання так званих файлів cookie на комп’ютері покупця, покупець може в будь-який час відкликати згоду згідно з попереднім реченням.
-
-
- ДОСТАВКА
11.1. Його можна доставити на електронну адресу покупця.
-
-
- ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
12.1. Якщо відносини, встановлені договором купівлі-продажу, містять міжнародний (іноземний) елемент, то сторони погоджуються, що відносини регулюються чеським правом. Вибираючи право згідно з попереднім реченням, покупець, який є споживачем, не позбавляється захисту, передбаченого положеннями правового порядку, від яких не можна відступити за договором, і які за відсутності вибір права, інакше застосовувався б відповідно до положень пункту 6 статті 1 Регламенту Європейського парламенту та Ради (ЄС) № 593/2008 від 17 червня 2008 року про право, що регулює договірні зобов’язання ( Рим I).
12.2. Якщо будь-яке положення положень та умов є недійсним чи неефективним або стає таким, недійсне положення буде замінено положенням, значення якого максимально наближене до недійсного положення. Недійсність або неефективність одного положення не впливає на дійсність інших положень.
12.3. Договір купівлі-продажу, включаючи умови, архівується продавцем в електронному вигляді та недоступний.
12.4. У додатку до умов є зразок форми для відмови від договору купівлі-продажу.
12.5. Контактна інформація продавця: адреса доставки Kentino s.r.o., Čestmírova 25, Prague 4, 140 00 Prague, телефон 602 338 783.
Інформацію про обробку персональних даних і GDPR можна знайти за адресою: Захист персональних даних постачальників.
13. Доповнення умов вильоту, щоб вони відповідали вимогам ЧОІ.
З точки зору умов ведення бізнесу, ми повністю дотримуємося мінливого Цивільного кодексу, але ми змушені неодноразово переписувати його лист тут і додавати формулювання Регламенту Європейського Парламенту та Ради ЄС № 524/2013 відповідно до чеського Комерційна інспекція. Крім того, ми змушені повідомити вам про зміни в Регламенті ЄС № 2006/2004 та Директиві 2009/22/EC. Таким чином, хоча він є вичерпним щодо інформації, в інтересах непорушення абз. 5a параграф 1 Закону № 634/1992 Coll. тому ми повідомляємо вам про все, що ЧОІ вимагає від нас під час останньої перевірки..
Вимога ЧОІ інформувати споживачів, зокрема, про права споживачів з 2023 року.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Частина 1
Утворення зобов'язань та їх зміст
§ 1721
Із зобов'язання кредитор має право на певне виконання до боржника як вимогу, а боржник зобов'язаний задовольнити це право шляхом виконання боргу.
§ 1722
Виконання, що є предметом зобов'язання, повинно мати грошовий характер і відповідати інтересу кредитора, навіть якщо цей інтерес є не тільки грошовим.
§ 1723
(1) Зобов'язання виникає з договору, з протиправної дії або з іншого юридичного факту, який є прийнятним для нього відповідно до правового порядку.
(2) Положення про зобов'язання, що виникають із договорів, застосовуються пропорційно також до зобов'язань, що виникають на підставі інших юридичних фактів.
Частина 2
Смлова
Розділ 1
Загальні умови
§ 1724
(1) У договорі сторони виявляють волю встановити між собою зобов’язання та дотримуватися змісту договору.
(2) Положення про договори також застосовуються пропорційно до волевиявлення, яким одна особа звертається до інших осіб, якщо характер волевиявлення або закон не виключають цього.
§ 1725
Договір вважається укладеним, як тільки сторони досягли згоди щодо його змісту. У межах правового порядку сторони залишаються вільними для обговорення договору та визначення його змісту.
§ 1726
Якщо сторони вважають договір укладеним, хоча вони фактично не домовилися про реквізити, які вони повинні були узгодити в договорі, їхнє волевиявлення вважається укладеним договором, якщо, особливо з урахуванням їх подальшої поведінки, можна обґрунтовано припустити, що договір буде укладено навіть без обумовлення цієї вимоги. Однак якщо одна із сторін під час укладення договору дала зрозуміти, що досягнення згоди щодо певних деталей є необхідною умовою для укладення договору, договір вважається неукладеним; тоді домовленість про інші вимоги сторони не є обов'язковою, навіть якщо про них складено запис.
§ 1727
Кожен із кількох договорів, укладених на одному засіданні або включених до одного документа, розглядається окремо. Якщо з природи кількох договорів або з їх мети, відомої сторонам при укладанні договору, випливає, що вони залежать один від одного, укладення кожного з них є умовою для укладення інших договорів. Припинення зобов'язання одним із них без задоволення вимог кредитора скасовує інші залежні договори, що мають аналогічні правові наслідки.
§ 1728
(1) Кожен може вільно укладати договір і не несе відповідальності за його неукладення, за винятком випадків, коли він починає переговори щодо договору або продовжує такі переговори, не маючи наміру укладати договір.
(2) Під час переговорів про укладення договору сторони повідомляють одна одній про всі фактичні та юридичні обставини, які їм відомі або повинні бути відомі, щоб кожна зі сторін могла переконатися в можливості укладення дійсного договору і що кожна Сторони чітко підтверджують свою зацікавленість в укладенні договору.
§ 1729
(1) Якщо сторони досягли такої стадії переговорів щодо укладення контракту, що укладення контракту виглядає дуже ймовірним, сторона, яка діє нечесно, є стороною, яка, незважаючи на розумне очікування іншої сторони щодо укладення контракту, розриває договір. ведення переговорів про укладення договору без поважної причини.
(2) Сторона, яка діє несумлінно, відшкодовує іншій стороні збитки, але не більше в розмірі, який відповідає збиткам від неукладеного договору в аналогічних випадках.
§ 1730
(1) Якщо сторони надають одна одній інформацію та повідомлення під час переговорів щодо укладення договору, кожна зі сторін має право вести їх облік, навіть якщо договір не укладено.
(2) Якщо сторона отримує конфіденційну інформацію або повідомлення про іншу сторону під час переговорів про укладення контракту, вона повинна забезпечити, щоб вони не використовувалися неналежним чином або не розголошувалися без законної причини. Якщо він порушує цей обов'язок і збагачується цим, то віддає іншій стороні те, чим сам збагатився.
Розділ 2
Укладення договору
Пропозиція укладення договору
§ 1731
З пропозиції укласти договір (далі - оферта) має бути зрозуміло, що особа, яка її робить, має намір укласти певний договір з особою, якій зроблено пропозицію.
§ 1732
(1) Правова дія, яка веде до укладення договору, є офертою, якщо вона містить істотні елементи договору, так що договір може бути укладений шляхом його простого та беззастережного акцепту, і якщо воно передбачає волю опонента бути зв’язаним договір, якщо пропозиція прийнята.
(2) Вважається, що пропозиція поставки товару або надання послуги за визначеною ціною, зроблена в процесі підприємницької діяльності шляхом реклами, у каталозі чи демонстрації товару, є пропозицією за умови вичерпання запасів або втрати підприємцем дієздатності. виконувати.
§ 1733
Волевиявлення, яке не відповідає § 1732, не є пропозицією і тому не може бути прийнято. Якщо волевиявлення містить обіцянки виконати певну дію чи результат, це публічна обіцянка, в іншому випадку це просто запрошення зробити пропозицію. Те саме стосується мови, яка спрямована на невизначене коло осіб або має рекламний характер, якщо з неї явно не випливає щось інше.
§ 1734
Пропозиція, зроблена в усній формі, повинна бути прийнята без зволікання, якщо інше не випливає з її змісту або обставин, за яких вона була зроблена. Це також стосується випадків, коли присутній особі було надано письмову пропозицію.
§ 1735
Пропозиція, зроблена в письмовій формі відсутній особі, повинна бути прийнята у строк, зазначений у пропозиції. Якщо кінцевий термін не вказано, пропозиція може бути прийнята у час, який відповідає характеру запропонованого контракту та швидкості засобів, які використовує оферент для надсилання пропозиції.
§ 1736
Оферта є безвідкличною, якщо це прямо зазначено в ній або якщо сторони домовилися про це. Пропозиція також є безвідкличною, якщо вона є результатом переговорів сторін щодо укладення договору, їх попередніх ділових відносин або митниці.
§ 1737
Скасування пропозиції
Хоча пропозиція є безвідкличною, її можна відкликати, якщо іншу сторону було повідомлено про відкликання до або принаймні одночасно з доставкою пропозиції.
§ 1738
Відкликання пропозиції
(1) Навіть якщо пропозиція є відкликаною, її не можна відкликати протягом періоду, зазначеного для її прийняття, якщо це не передбачено в пропозиції. Пропозицію, яку можна відкликати, можна відкликати лише в тому випадку, якщо відкликання відбувається до того, як інша сторона надішле прийняття пропозиції.
(2) Оферта не може бути відкликана, якщо в ній виражена безвідкличність.
§ 1739
(1) Якщо пропозицію відхилено, відмова втрачає силу.
(2) Якщо одна зі сторін помре або якщо вона втратить правоздатність укладати договір, пропозиція втрачає чинність, якщо це випливає з самої оферти або з характеру та мети запропонованого договору.
Прийняття пропозиції
§ 1740
(1) Особа, якій адресована пропозиція, прийме пропозицію, якщо вчасно погодиться на неї щодо оферента. Мовчання чи бездіяльність самі по собі не є прийняттям.
(2) Волевираз, що містить доповнення, застереження, обмеження чи інші зміни, є відмовою від оферти і вважається новою офертою. Однак прийняття пропозиції є відповіддю, яка іншими словами визначає зміст запропонованого контракту.
(3) Відповідь із поправкою або зміною, яка суттєво не змінює умови пропозиції, є прийняттям пропозиції, якщо оферент без необґрунтованої затримки не відхиляє таке прийняття. Заявник може виключити акцепт пропозиції шляхом попередньої поправки або відхилення вже в пропозиції або в інший спосіб, що не викликає сумнівів.
§ 1741
У разі оферти, адресованої кільком особам, договір є укладеним, якщо всі ці особи прийняли оферту, якщо її зміст свідчить про намір оферента, щоб усі особи, яким адресована оферта, стали сторонами договору, або якщо така намір можна розумно припустити з обставин, за яких була зроблена пропозиція. Те ж саме застосовується mutatis mutandis, якщо намір оферента є очевидним для певної кількості цих осіб стати стороною договору.
§ 1742
Акцепт оферти може бути скасований, якщо скасування зроблено оферентом не пізніше акцепту.
§ 1743
(1) Навіть пізній акцепт пропозиції має наслідки своєчасного акцепту, якщо оферент без невиправданої затримки принаймні усно повідомляє особі, яка зробила пропозицію, що він вважає акцепт своєчасним, або починає поводитися відповідно до пропозиція.
(2) Якщо з письмового документа, який виражає прийняття пропозиції, випливає, що вона була надіслана за таких обставин, що вона б дісталася оференту вчасно, якби її транспортували звичайним шляхом, запізнілий акцепт має наслідки своєчасного акцепту, якщо тільки оферент не невідкладно повідомляє принаймні усно особу, якій було зроблено пропозицію, визначивши, що вона вважає пропозицію недійсною.
§ 1744
Беручи до уваги зміст пропозиції або практику, яку сторони встановили між собою, або якщо це є звичаєм, особа, якій адресована пропозиція, може прийняти пропозицію, діючи відповідно до неї, зокрема шляхом надання або прийняття продуктивність. Акцепт пропозиції набуває чинності в момент здійснення транзакції за умови, що вона зроблена своєчасно.
§ 1745
Договір вважається укладеним у момент набрання чинності акцептом оферти.
Розділ 3
Зміст договору
§ 1746
(1) До договорів, зміст яких включає істотні елементи договору, викладені в основному положенні для кожного з цих договорів, застосовуються положення законодавства, що регулюють окремі види договорів.
(2) Сторони також можуть укласти такий договір, який спеціально не регламентується як вид договору.
§ 1747
Якщо договір безоплатний, вважається, що боржник мав намір здійснити менше, а не більше.
§ 1748
Вважається, що домовленість про те, що певна частина змісту договору буде згодом погоджена сторонами, є умовою чинності укладеного договору.
§ 1749
(1) Якщо сторони погоджуються, що третя сторона або суд визначить певний аспект договору, таке визначення є умовою для набуття чинності договору. Якщо третя особа протягом розумного строку не визначає реквізити договору або відмовляється їх визначити, будь-яка сторона може запропонувати суду визначити цей реквізит.
(2) При визначенні реквізитів враховується мета, яку начебто переслідує договір, обставини, за яких було укладено договір, а також той факт, що права та обов’язки сторін справедливо встановлені.
§ 1750
Якщо уповноважена сторона не запропонує доповнити зміст договору протягом узгодженого строку, інакше протягом одного року з моменту укладення договору, вважається, що договір розірваний від початку.
§ 1751
(1) Частину змісту контракту можна визначити шляхом посилання на умови, які оферент додає до пропозиції або які відомі сторонам. Положення договору, що відрізняються, мають пріоритет над формулюваннями умов.
(2) Якщо сторони в пропозиції та прийнятті пропозиції посилаються на ділові умови, які суперечать одна одній, договір все одно вважається укладеним із змістом, визначеним у тій мірі, в якій ділові умови не суперечать; це стосується, навіть якщо положення та умови виключають це. Якщо одна із сторін виключає його без невиправданої затримки не пізніше, ніж після обміну волевиявленнями, договір вважається неукладеним.
(3) При укладанні договору між підприємцями частину змісту договору можна визначити простим посиланням на умови, складені професійними або зацікавленими організаціями.
§ 1752
(1) Якщо в ході звичайних ділових відносин сторона укладає договори з більшою кількістю осіб, які зобов'язують їх повторювати однотипне виконання протягом тривалого часу з посиланням на умови ведення бізнесу, і якщо характер зобов'язання передбачає розумна необхідність їх подальшої зміни вже під час переговорів про укладення контракту, можна домовитися, що сторона може змінити умови бізнесу в розумній мірі. Угода є дійсною, якщо було принаймні заздалегідь узгоджено, як про зміну буде оголошено іншій стороні, і якщо ця сторона має право відхилити зміни та припинити зобов’язання з цієї причини протягом періоду повідомлення, достатнього для забезпечення подібного виконання від іншого постачальника; однак не розглядається угода, яка пов’язує таку заяву зі спеціальним зобов’язанням, що покладається на сторону, яка робить заяву.
(2) Якщо обсяг змін до умов не було узгоджено, зміни, викликані такою зміною обставин, які сторона, яка посилається на умови, повинна була передбачити при укладанні договору, або зміни, викликані зміною її особистих або майнові обставини, не враховуються.
§ 1753
Положення ділових умов, на які інша сторона не могла очікувати, є недійсними, якщо вони прямо не прийняті цією стороною; протилежні домовленості не враховуються. Чи є це положення таким, буде оцінюватися не лише з огляду на його зміст, а й за способом його вираження.
§ 1754
(1) Якщо сторони в договорі використовують застереження, змінене у використовуваних правилах тлумачення, вважається, що вони мали намір це застереження створити юридичні наслідки, визначені правилами тлумачення, на які вони посилалися в договорі, або цими правилами тлумачення які, враховуючи характер договору, зазвичай використовуються .
(2) Якщо одна зі сторін контракту не є підприємцем, значення положення може бути використане проти цієї сторони лише в тому випадку, якщо буде доведено, що його зміст повинен був бути відомий цій стороні.
§ 1755
Якщо сторона взагалі відмовляється від заперечень щодо дійсності контракту, це не береться до уваги.
Розділ 4
Форма договору
§ 1756
Якщо договір укладено не на словах, воля сторін узгодити його деталі має випливати з обставин; при цьому враховуватиметься не лише поведінка сторін, а й видані прайс-листи, публічні оферти та інші документи.
§ 1757
(1) Після укладення договору між сторонами у формі, відмінній від письмової, сторонам залишається вирішити, чи підтверджувати зміст договору в письмовій формі.
(2) Якщо в ході діяльності одна зі сторін робить це по відношенню до іншої, вважаючи, що її підтвердження точно відображає зміст договору, договір вважається укладеним із змістом, викладеним у підтвердженні, навіть якщо він показує відхилення від фактично узгодженого змісту договору. Це стосується лише тих випадків, коли відхилення, зазначені в підтвердженні, змінюють фактично узгоджений зміст контракту несуттєвим чином і мають такий характер, що розумний підприємець все одно схвалив би їх, і за умови, що інша сторона не відхиляє ці відхилення. .
(3) Пункт 2 також застосовується, якщо договір було укладено під час діяльності однієї із сторін і його зміст підтверджено іншою стороною.
§ 1758
Якщо сторони погоджуються використовувати певну форму для укладення, вважається, що вони не бажають бути зв’язаними, якщо ця форма не дотримується. Це також стосується випадків, коли одна зі сторін висловлює бажання, щоб договір був укладений у письмовій формі.
Розділ 5
Наслідки договору
Загальні умови
§ 1759
Договір зобов'язує сторони. Він може бути змінений або скасований лише за згодою всіх сторін або з інших законних причин. Договір поширюється на інших осіб лише у випадках, передбачених законом.
§ 1760
Той факт, що під час укладення договору сторона не була уповноважена розпоряджатися тим, що має бути виконано згідно з договором, сам по собі не є причиною недійсності договору.
§ 1761
Заборона обтяження або відчуження речі діє лише між сторонами, якщо вона не була встановлена як речове право. Така заборона є дійсною, якщо вона була встановлена на період довірчого фонду, довірчого правонаступництва, представництва або протягом будь-якого іншого визначеного та розумного періоду в такому інтересі сторони, який заслуговує правового захисту.
§ 1762
(1) Якщо законом встановлено, що для набрання чинності договору необхідне рішення певного органу, договір набирає чинності з цим рішенням.
(2) Якщо протягом одного року з моменту укладення договору пропозиція щодо прийняття рішення не була подана, вважається, що договір розірвано від початку. Це стосується навіть якщо пропозицію було відхилено.
§ 1763
Якщо право користування або користування тією самою річчю одна і та ж сторона надає одночасно різним особам за послідовно укладеними договорами, таке право набуває особа, якій відчужувач першою надав річ у користування чи користування. Якщо такої особи немає, право належить особі, з якою укладено договір, що набрав чинності першим.
Зміна обставин
§ 1764
Якщо після укладення договору обставини змінюються настільки, що виконання умов договору ускладнюється для однієї із сторін, це нічого не змінює щодо її зобов'язань виконати борг. Це не стосується випадків, передбачених § 1765 і 1766.
§ 1765
(1) Якщо відбулася настільки значна зміна обставин, що ця зміна встановлює особливо значну непропорційність у правах та обов’язках сторін, завдаючи одній із них збитків через непропорційне збільшення витрат на виконання, або непропорційне зменшення вартості об'єкта виконання, постраждала сторона має право вимагати від іншої сторони відновлення переговорів щодо договору, якщо вона доведе, що вона не могла розумно передбачити або вплинути на зміну і що цей факт стався лише після укладення договору , або що про це стало відомо потерпілій стороні лише після укладення договору. Здійснення цього права не дає потерпілій стороні права відстрочити виконання.
(2) Право згідно з пунктом 1 не виникає у відповідної сторони, якщо вона взяла на себе ризик зміни обставин.
§ 1766
(1) Якщо сторони протягом розумного строку не дійшли згоди, суд за пропозицією будь-якої з них може прийняти рішення про зміну зобов'язання з договору шляхом відновлення рівноваги прав і обов'язків сторін або про його скасування. у день та на умовах, зазначених у рішенні. Суд не зв'язаний пропозицією сторін.
(2) Суд відхиляє пропозицію про зміну зобов'язання, якщо потерпіла сторона не скористалася правом на поновлення переговорів щодо договору протягом розумного строку після того, як вона повинна була виявити зміну обставин; цей строк вважається двомісячним.
Договір на користь третьої особи
§ 1767
(1) Якщо за договором боржник повинен виконати зобов'язання третій особі, кредитор може вимагати від боржника виконання.
(2) Відповідно до змісту, характеру та мети договору буде оцінено, чи набула третя сторона також пряме право вимагати виконання. Вважається, що третя особа набула таке право, якщо виконання спрямоване переважно на її користь.
(3) Боржник також має заперечення з договору проти третьої особи.
§ 1768
Якщо третя особа відмовляється від права, набутого за договором, вважається, що вона не набула права на виконання. Якщо це не суперечить змісту та меті договору, кредитор може вимагати виконання за себе.
§ 1769
Договір виконання третьої сторони
Якщо хтось зобов'язується забезпечити іншу сторону, щоб це виконала третя особа, він зобов'язується шляхом заступництва перед третьою особою забезпечити узгоджене виконання. Але якщо хтось зобов'язується забезпечити виконання домовленого третьою особою, то він відшкодує кредиторові шкоду, яку той зазнає, якщо виконання не відбудеться.
Розділ 6
Особливі способи укладання договору
§ 1770
Положення про оферту та акцепт оферти застосовуються належним чином навіть у випадках, коли сторони домовилися про інший порядок укладення договору.
§ 1771
Аукціон
(1) Під час аукціону договір укладається з молотка.
(2) Ставка, яка вже була зроблена, буде скасована, якщо подано вищу ставку або якщо аукціон завершується іншим способом, ніж стуком.
Публічний конкурс на найбільш прийнятну пропозицію
§ 1772
Той, хто оголошує конкурс на найбільш прийнятну пропозицію невизначеним особам, робить його оголошенням.
§ 1773
Оголошувач конкурсу визначає письмово, принаймні в загальному вигляді, предмет виконання та принципи іншого змісту передбачуваного договору, на якому він наполягає, а також визначає спосіб подання пропозицій і кінцевий термін. до якого часу можуть бути подані пропозиції, а також термін повідомлення про обрану пропозицію. Зміст умов конкурсу буде опубліковано відповідним чином.
§ 1774
Оголошувач не може змінити оприлюднені умови конкурсу або скасувати конкурс, якщо це не передбачено умовами конкурсу. Він опублікує зміну або скасування так само, як опублікував умови конкурсу.
§ 1775
(1) Диктор включає пропозицію до конкурсу, якщо її зміст відповідає оприлюдненим умовам конкурсу. Пропозиція може відхилятися від них лише в межах, дозволених умовами конкурсу.
(2) Пропозиція, подана після закінчення терміну, зазначеного в умовах конкурсу, не може бути включена до конкурсу.
(3) Учасник має право на відшкодування витрат, пов’язаних з участю в конкурсі, якщо це дозволяють умови конкурсу.
§ 1776
(1) Якщо інше не передбачено умовами конкурсу, пропозиція не може бути відкликана після закінчення строку, зазначеного в умовах конкурсу для подання пропозицій.
(2) Умовами конкурсу може бути визначено, що пропозиція може бути змінена або доповнена; однак зміни або доповнення до пропозиції, внесені після закінчення терміну, зазначеного в умовах конкурсу для подання пропозицій, не братимуться до уваги. Помилки, допущені під час підготовки пропозиції, можуть бути виправлені в будь-який час, якщо це не виключено умовами конкурсу.
§ 1777
(1) Диктор вибере найбільш прийнятну пропозицію та оголосить про її прийняття в порядку та в терміни, визначені умовами конкурсу.
(2) Якщо умовами конкурсу не визначено спосіб відбору пропозиції, оголошувач має право обрати пропозицію, яка йому найбільше підходить.
§ 1778
(1) Оголошувач приймає пропозицію, обрану відповідно до § 1777. Якщо він повідомляє про прийняття пропозиції стороні, яка пропонує, після закінчення періоду, зазначеного в умовах конкурсу, договір не буде укладено, якщо обраний пропозицію повідомить про це оголошувача без невиправданої затримки. що він відхиляє прийняття пропозиції як пізню.
(2) Диктор може відхилити всі подані пропозиції, якщо він зарезервував це в умовах конкурсу.
§ 1779
Після закінчення конкурсу оголошувач без затримки повідомить учасників, які не перемогли в конкурсі, про відхилення ними своїх пропозицій.
Публічна пропозиція
§ 1780
(1) Публічна оферта - це волевиявлення оферента, яким він звертається до невизначених осіб з пропозицією укласти договір.
(2) Ініціатива щодо укладення контракту, яка не передбачає наміру укласти певний контракт або не містить вимог згідно з пунктом 1732 статті 1, вважається оголошенням тендеру.
§ 1781
Публічна оферта може бути відкликана, якщо заявник оприлюднив відкликання до акцепту публічної пропозиції у спосіб, у який була опублікована публічна оферта.
§ 1782
(1) На підставі публічної оферти договір укладається з особою, яка першою своєчасно та відповідно до нього повідомить оференту про прийняття нею публічної оферти. У разі прийняття публічної оферти одночасно декількома особами договір вважається укладеним з обраною оферентом.
(2) Якщо публічна оферта не визначає строк для акцепту, застосовується строк, що відповідає суті публічної оферти.
§ 1783
(1) Про укладення договору замовник повідомляє одержувача без невиправданої затримки після акцепту публічної оферти. Вони повідомлять іншим, що зазнали невдачі.
(2) Якщо одержувач підтверджує укладення договору одержувачу пізніше, ніж це передбачено в пункті 1, договір не буде укладено, якщо одержувач відмовляється від укладення договору без невиправданої затримки після отримання підтвердження укладення договору від пропонента. .
§ 1784
(1) Якщо публічна пропозиція прямо це визначає, договір укладається з певною кількістю осіб або з усіма, хто прийняв публічну пропозицію протягом періоду згідно з § 1782.
(2) Якщо оферент не виконує зобов'язання щодо повідомлення, він зв'язаний усіма акцептами публічної оферти, авторів яких він не повідомив про результат.
Розділ 7
Майбутня угода
§ 1785
Основне положення
Договором про майбутній договір принаймні одна сторона зобов'язується укласти майбутній договір, зміст якого узгоджений принаймні в загальному порядку, після запрошення в узгоджений термін, в іншому випадку - протягом одного року.
§ 1786
Зобов'язана сторона зобов'язана укласти договір без невиправданої зволікання після запрошення управненої сторони відповідно до договору про майбутній договір.
§ 1787
(1) У разі невиконання зобов'язаною стороною обов'язку щодо укладення договору управнена сторона може вимагати визначення змісту майбутнього договору судом або особою, визначеною в договорі. Якщо ця особа протягом розумного строку не визначить зміст майбутнього договору або відмовиться його визначити, управнена сторона може запропонувати суду визначити його.
(2) Зміст майбутнього контракту визначатиметься відповідно до мети, яку має переслідувати укладення майбутнього контракту. При цьому він ґрунтується на пропозиціях сторін і враховує обставини, за яких було укладено договір про майбутній договір, а також забезпечує справедливе розташування прав та обов’язків сторін.
§ 1788
(1) Якщо управнена сторона своєчасно не запропонує зобов'язаній стороні укласти договір, обов'язок укласти майбутній договір припиняється.
(2) Якщо обставини, на підставі яких сторони явно прийняли майбутній договір під час виникнення зобов'язання, змінюються настільки, що від зобов'язаної сторони не можна розумно вимагати укладення договору, зобов'язання укласти майбутній договір припиняється. Якщо зобов'язана сторона не повідомить управнену сторону про зміну обставин без невиправданої затримки, вона відшкодовує управненій стороні завдані збитки.
Частина 3
Зміст зобов'язань
Загальні умови
§ 1789
За зобов'язанням боржник зобов'язаний щось дати, зробити, від чогось утриматися або потерпіти, а кредитор має право вимагати від нього цього.
§ 1790
Зобов'язання не може бути змінене без згоди кредитора і боржника, якщо інше не встановлено законом.
§ 1791
(1) Виникненню та тривалості зобов'язання не перешкоджає, якщо не виражена причина, на підставі якої боржник зобов'язаний виконати; однак кредитор зобов'язаний довести причину зобов'язання.
(2) Якщо це зобов'язання з цінного паперу, кредитор не доводить причину зобов'язання, якщо це спеціально не передбачено законом.
§ 1792
Оплата за виконання
(1) Якщо договір передбачає обов’язок сторін надати та прийняти виконання за винагороду, не обумовлюючи її розміру або способу визначення цієї суми, вважається, що винагороду було узгоджено у звичайному розмірі в час і в місці про укладення договору. Якщо таким чином визначити розмір платежу неможливо, він встановлюється судом з урахуванням змісту договору, характеру виконання та звичаїв.
(2) Якщо платіж було узгоджено з порушенням правових норм про ціни, узгодженою вважається та, яка є прийнятною відповідно до цих норм.
Непропорційне укорочення
§ 1793
(1) Якщо сторони зобов’язуються виконати взаємні зобов’язання і якщо виконання однієї зі сторін є явно непропорційним тому, що надала інша сторона, скорочена сторона може вимагати анулювання контракту та повернення всього до початкового стану, якщо інша сторона не сторона доповнює те, що було скорочено, з урахуванням звичайної ціни на момент і в місці укладення договору. Це не застосовується, якщо розбіжність у взаємних результатах ґрунтується на факті, про який інша сторона не знала або не повинна була знати.
(2) Параграф 1 не застосовується у разі придбання на товарній біржі, у разі торгівлі інвестиційним інструментом згідно з іншим законом, на аукціоні чи у спосіб, організований як відкритий аукціон, а також у випадку ставки чи у грі, або у випадку врегулювання чи новації, якщо вони були зроблені чесно.
§ 1794
(1) Право згідно з § 1793 не виникає, якщо причина невідповідності взаємного виконання результатів особливих стосунків між сторонами, особливо якщо сторона, яка втратила кредит, мала намір виконати частково за плату, а частково безкоштовно, або якщо сума короткого шляху не можна встановити.
А далі….
Виконання запиту ČOI пані Пейскової щодо інформації з Цивільного кодексу.
(1) Положення правової системи, що регулюють взаємні права та обов'язки осіб, у своїй сукупності створюють приватне право. Застосування приватного права не залежить від застосування публічного права.
(2) Якщо законом це прямо не заборонено, особи можуть домовитися про права та обов'язки, що відрізняються від закону; забороняються заходи, що порушують моральні норми, громадський порядок або закон про статус особи, у тому числі право на захист особистості.
(1) Кожне положення приватного права можна тлумачити лише відповідно до Хартії основних прав і свобод і конституційного порядку в цілому, з принципами, на яких базується цей закон, а також з постійним урахуванням цінностей, які захищаються ним. Якщо тлумачення окремого положення, засноване виключно на його формулюванні, розходиться з цим наказом, воно має підкоритися йому.
(2) Законодавчому положенню не можна надавати значення, відмінне від того, яке випливає з належного значення слів у їх взаємному зв’язку та з чіткого наміру законодавця; але ніхто не може посилатися на слова статуту проти його значення.
(3) Тлумачення та застосування правового положення не повинно суперечити добрій моралі та не повинно призводити до жорстокості чи безжалісності, що ображає звичайні людські почуття.
(1) Приватне право захищає гідність і свободу людини, а також її природне право піклуватися про власне щастя та щастя своєї сім’ї чи близьких їй людей таким чином, щоб безпідставно не завдавати шкоди іншим.
(2) Приватне право ґрунтується головним чином на принципах, які
a) кожен має право на захист свого життя і здоров'я, а також на свободу, честь, гідність і недоторканність приватного життя,
b) сім'я, батьківство і шлюб користуються особливим правовим захистом,
c) ніхто не може зазнавати невиправданої шкоди через недорослість, розум або через залежність від свого становища; однак ніхто не може також невиправдано отримувати вигоду з власної недієздатності на шкоду іншим,
d) обіцянка має обов'язкову силу, а контракти повинні бути виконані,
e) права власності захищаються законом, і тільки закон може визначати, як виникають і припиняються права власності, і
f) нікому не можна відмовити в тому, що належить йому по праву.
(3) Приватне право також випливає з інших загальновизнаних принципів справедливості та права.
(1) Передбачається, що кожна самовпевнена особа має розум середньої людини та здатність використовувати його зі звичайною обережністю та обережністю, і кожен може розумно очікувати від неї цього в юридичних відносинах.
(2) Якщо правопорядок ставить певний наслідок у залежність від чиєїсь обізнаності, то мається на увазі знання, яке обізнана у справі особа обґрунтовано набуває під час розгляду обставин, які повинні були бути очевидними для неї на її посаді. Це також стосується випадків, коли правопорядок пов’язує певний наслідок з існуванням сумніву.
(1) Будь-хто, публічно або в контакті з іншою особою, подає заявку на професійну діяльність як член певної професії або статусу, тим самим показує, що він здатний діяти зі знанням і обережністю, пов'язаними з його професією або статусом. Якщо він діє без цієї професійної уваги, це йому на шкоду.
(2) Всупереч волі відповідної сторони, характер або дійсність судового позову не може бути поставлено під сумнів лише тому, що діяв хтось, хто не має необхідного дозволу на свою діяльність, або чия діяльність заборонена.
(1) Кожен зобов'язаний діяти чесно в юридичних відносинах.
(2) Ніхто не може наживатися на своїх нечесних чи незаконних діях. Ніхто навіть не може отримати вигоду від незаконного стану, який він спричинив або який він контролює.
Той, хто діяв певним чином, вважається таким, що діяв чесно і добросовісно.
Очевидне зловживання правами не користується правовим захистом.
(1) Цивільний кодекс регулює особистий статус осіб.
(2) Особисті права та обов'язки особистого та майнового характеру регулюються Цивільним кодексом у частині, що не врегульована іншими правовими актами. Митницю можна перевірити, якщо на неї посилається закон.
(1) Якщо юридичну справу не можна вирішити на основі чіткого положення, вона буде оцінена відповідно до положення, яке стосується юридичної справи за змістом і метою, найближче до оцінюваної юридичної справи.
(2) Якщо такого положення немає, юридична справа буде оцінена відповідно до принципів справедливості та принципів, на яких базується цей закон, щоб досягти правильного розподілу прав та обов’язків, беручи до уваги звичаї приватного життя. та з урахуванням стану правової доктрини та усталеної практики прийняття рішень.
Загальні положення про виникнення, зміну та припинення прав та обов’язків із зобов’язань у частині четвертій цього Закону також застосовуються пропорційно до виникнення, зміни та припинення інших приватних прав та обов’язків.
Кожен, хто вважає, що його права обмежені, може звернутися за захистом до органу, що здійснює державну владу (далі – орган державної влади). Якщо інше не встановлено законом, таким органом державної влади є суд.
Кожен, хто шукає правового захисту, може розумно розраховувати, що його судова справа буде вирішена так само, як інша судова справа, яка вже була вирішена і яка збігається з його судовою справою за істотними ознаками; якщо судова справа була вирішена інакше, кожен, хто звертається за правовим захистом, має право на переконливе пояснення причини такого відхилення.
(1) Кожен може розумно захистити своє право, якщо його право знаходиться під загрозою і якщо очевидно, що втручання державної влади буде надто пізнім.
(2) Якщо існує безпосередня загроза несанкціонованого втручання в закон, будь-хто, кому така загроза загрожує, може відвернути її тими зусиллями та засобами, які особа, яка займає його становище, повинна вважати розумними за даних обставин. Проте, якщо самодопомога спрямована лише на забезпечення права, яке в іншому випадку було б порушено, особа, яка вдалася до неї, повинна без зайвої затримки звернутися до відповідного державного органу.
(1) Правосуб'єктність - це здатність мати права та обов'язки в межах правового порядку.
(2) Власна правота – це здатність власними правовими діями набувати собі прав і брати на себе зобов’язання (діяти законно).
Ніхто не може відмовитися від правосуб'єктності або самоправедності, навіть частково; якщо він це робить, це ігнорується.
(1) Мати і здійснювати права може лише людина. Зобов'язання може бути покладено лише на особу, а виконання зобов'язання може бути звернено лише на неї.
(2) Якщо хтось встановлює право або накладає обов’язок на те, що не є особою, право чи обов’язок приписується особі, якій воно належить відповідно до характеру юридичної справи.
Особа – це фізична або юридична особа.
(1) Кожна людина має вроджені природні права, які можна визнати лише розумом і почуттями, і тому вона вважається особистістю. Закон лише визначає межі застосування природних прав людини та спосіб їх захисту.
(2) Природні права, пов'язані з людською особистістю, не можуть бути відчужені і від них не можна відмовитися; якщо це так, воно ігнорується. Не враховується також обмеження цих прав у частині, що суперечить закону, добрим звичаям чи громадському порядку.
(1) Юридична особа — це організоване утворення, якому законом визначено правосуб’єктність або правосуб’єктність якого визнається законом. Незалежно від предмета діяльності юридична особа може мати права та обов'язки, що відповідають її правовій природі.
(2) Юридичні особи публічного права підкоряються законам, відповідно до яких вони були засновані; положення цього закону застосовуються лише в тому випадку, якщо це сумісно з правовою природою цих осіб.
Правовою особою у сфері приватного права вважається держава. Інший нормативно-правовий акт визначає, як правомірно діє держава.
(1) Близька особа - це родич по прямій лінії, рідний брат і сестра та подружжя або партнер відповідно до іншого права, що регулює зареєстроване партнерство (далі - партнер); інші особи, які перебувають у родинних або подібних стосунках, вважаються близькими особами, якщо шкода, заподіяна одним із них, обґрунтовано сприймається іншим як власна. Близькими вважаються також особи, які є зятями або особи, які постійно проживають разом.
(2) Якщо законом встановлені особливі умови або обмеження для захисту третіх осіб щодо передачі майна, його обтяження або залишення в користування іншим особам серед близьких осіб, ці умови та обмеження поширюються також на подібні правочини між юридичною особою та член її статутного органу або особа, яка суттєво впливає на юридичну особу як її член або на підставі договору чи іншого факту.
Особа має правосуб'єктність від народження до смерті.
Кожна людина несе відповідальність за свої вчинки, якщо є можливість їх судити і контролювати. Хто з власної вини доводить себе до стану, в якому він інакше не відповідав би за свої вчинки, несе відповідальність за вчинені в такому стані дії.
Зачата дитина вважається вже народженою, якщо це відповідає її інтересам. Дитина вважається живонародженим. Однак якщо вони не народжуються живими, на них дивляться так, ніби їх і не було.
(1) Смерть особи засвідчується офіційним документом, який видається після огляду тіла померлої в установленому порядку.
(2) Якщо тіло померлого неможливо оглянути в установленому порядку, суд оголошує особу померлою і без клопотання, якщо ця особа була причетна до такої події, що її смерть за обставинами видається безсумнівною. У рішенні суд визначить день, який вважається днем смерті.
Якщо правовий наслідок залежить від того, що певна особа пережила іншу особу, і якщо невідомо, хто з них помер першим, вважається, що всі вони померли одночасно.
(1) Якщо невідомо, де загинула людина, то припускають, що це сталося там, де знайшли її тіло.
(2) Місце, де померла особа, оголошена померлою, є місцем, де вона була востаннє живою.
(1) Зміна статі людини відбувається шляхом хірургічного втручання, з одночасним припиненням репродуктивної функції та перетворенням статевих органів. Днем зміни статі вважається день, зазначений у підтвердженні, виданому медичним закладом.
(2) Зміна статі не впливає ні на особистий статус особи, ні на її особисті та майнові обставини; проте шлюб або зареєстроване партнерство припиняється. Положення про обов'язки і права розлучених подружжя щодо спільної дитини та їх майнові обов'язки і права після розірвання шлюбу застосовуються аналогічно до обов'язків і прав чоловіка і жінки, шлюб яких припинився, щодо спільної дитини та їх майнових зобов'язань. і права в період після розірвання шлюбу; суд і без пропозиції вирішить, як кожен із батьків надалі піклуватиметься про спільну дитину.
(1) Людина стає повністю самовпевненою у дорослому віці. Повноліття досягається після досягнення вісімнадцяти років.
(2) До досягнення повноліття повне самовизначення набувається заявою про самовизначення або вступом у шлюб. Набуті при укладенні шлюбу особисті права не втрачаються ні припиненням шлюбу, ні визнанням шлюбу недійсним.
Вважається, що кожен неповнолітній, який не набув повної самостійності, здатний здійснювати юридичні дії, які за своєю природою відповідають інтелектуальній і вільній зрілості неповнолітніх його віку.
(1) Якщо законний представник дав неповнолітньому, який не набув повної самостійності, відповідно до звичаїв приватного життя, згоду на певну правову дію або для досягнення певної мети, неповнолітній може сам діяти законно в межах згода, якщо це не заборонено законом; згодом згода може бути обмежена або відкликана.
(2) Якщо законних представників більше одного, достатньо, якщо хоча б один з них волевиявлення щодо третьої особи. Але якщо кілька представників виступають разом і суперечать один одному, то виступ жодного з них не буде враховано.
(1) Якщо законний представник неповнолітньої особи, яка не набула повної самостійності, дає згоду на самостійне ведення комерційного підприємства або іншої подібної прибуткової діяльності, неповнолітня стає правомочною вчиняти дії, пов'язані з цією діяльністю. Для дійсності згоди потрібен дозвіл суду.
(2) Дозвіл суду замінює умову певного віку, якщо вона встановлена для здійснення певної діяльності, що приносить прибуток, іншим правовим актом.
(3) Згода може бути відкликана законним представником лише з дозволу суду.
Забороняється залежна праця неповнолітніх віком до п'ятнадцяти років або неповнолітніх, які не закінчили обов'язкову шкільну освіту. Ці неповнолітні можуть займатися мистецькою, культурною, рекламною чи спортивною діяльністю лише на умовах, встановлених іншим правовим актом.
(1) Неповнолітній, який досяг п'ятнадцяти років і закінчив обов'язкову шкільну освіту, може бути зобов'язаний виконувати підсобну роботу відповідно до іншого правового акта.
(2) Законний представник неповнолітнього, який не досяг шістнадцяти років, може розірвати трудові відносини або договір про виконання роботи, що встановлює аналогічний обов'язок між працівником і роботодавцем, якщо це необхідно в інтересах навчання, розвитку або здоров'я неповнолітнього, в порядку, встановленому іншим правовим актом.
Неповнолітній, який не набув повної самостійності, ніколи, незалежно від змісту інших положень, не може діяти самостійно в тих питаннях, для яких навіть його законний представник потребував би дозволу суду.
(1) Якщо неповнолітній, який не є повністю самостійним, пропонує суду надати йому самостійність, суд задовольнить пропозицію, якщо неповнолітній досяг шістнадцятирічного віку, якщо доведено його здатність утримувати себе та піклуватися про власні справи, і якщо законний представник неповнолітнього погоджується на пропозицію. В інших випадках суд задовольнить прохання, якщо це в інтересах неповнолітнього з поважних причин.
(2) За умов, викладених у пункті 1, суд надає неповнолітньому самовиправу навіть за пропозицією його законного представника, якщо неповнолітній погоджується на пропозицію.
Передбачаючи власну недієздатність, особа може висловити волю, щоб її справи вели певним чином, або щоб певна особа ними керувала, або щоб певна особа стала її опікуном.
(1) Якщо декларація оформлена не у формі публічного документа, вона повинна бути зроблена приватним документом із зазначенням дати та засвідчена двома свідками; свідок вказує в підтвердженні відомості про себе, за якими його можна ідентифікувати.
(2) Свідками можуть бути лише особи, які не зацікавлені в заяві та її змісті і не є сліпими, глухими, німими або не знають мови, якою зроблено заяву. Свідки повинні підписати заяву та мати можливість підтвердити дієздатність заявника та зміст його заяви.
(3) Якщо зміст декларації, зробленої публічним актом, визначає, хто має стати опікуном, особа, яка склала публічний акт, вносить інформацію про те, хто склав декларацію, хто називається опікуном і хто склав публічний акт, непублічний список, який ведеться згідно з іншим законом.
(1) Якщо заяву робить незряча особа або особа, яка не вміє чи не вміє читати чи писати, заяву має прочитати їй вголос свідок, який не писав заяви. Сліпа особа або особа, яка не вміє або не вміє читати чи писати, повинна засвідчити перед свідками, що документ містить його справжню волю.
(2) Якщо заяву робить особа з сенсорними вадами, яка не вміє читати чи писати, зміст документа має бути витлумачено їй у спосіб спілкування, який вона вибрала, свідком, який не писав заяви; всі свідки повинні володіти засобами зв'язку, за допомогою яких тлумачиться зміст документа. Той, хто робить заяву, підтверджує при свідках, використовуючи обраний спосіб спілкування, що документ містить його справжню волю.
(1) Для прямого відкликання заяви необхідна волевиявлення у формі, передбаченій у § 39, параграф 1.
(2) Якщо документ, що містить декларацію, знищено особою, яка її склала, він має наслідки анулювання.
Якщо декларація стосується питання, відмінного від професії опікуна, і якщо чинність декларації пов’язана з умовою, суд приймає рішення щодо виконання умови.
Якщо обставини явно змінилися настільки істотно, що особа, яка подала заяву, не зробила б її за таких обставин або подала б її з іншим змістом, суд змінює або скасовує заяву, якщо особа, яка подала заяву, інакше ризикує завдати серйозної шкоди. Перед ухваленням рішення суд докладе необхідних зусиль, щоб з'ясувати думку особи, заяву якої він розглядає, навіть використовуючи спосіб спілкування, який обере особа.
Якщо заява або її відкликання є недійсними, їх розглядає суд, якщо немає підстав сумніватися у волі особи, яка їх зробила.
Допомога в прийнятті рішень
Якщо людині потрібна допомога у прийнятті рішення, тому що психічний розлад викликає труднощі в цьому, хоча вона не може бути обмежена у своїй автономії, вона може домовитися про надання підтримки з прихильником; може бути більше прихильників.
(1) За угодою про допомогу сторона, яка підтримує, зобов’язується перед опікуном, що за його згодою він буде присутній на його судовому розгляді, що він надаватиме йому необхідну інформацію та комунікації, а також що він отримуватиме допомогу консультаціями.
(2) Договір набирає чинності з дня його затвердження судом. Якщо договір не укладено в письмовій формі, сторони зобов'язані виявити волю на укладення договору в суді. Суд не затвердить договір, якщо інтереси уболівальника суперечать інтересам утримуваного.
(1) Спонсор не має права неправомірним впливом загрожувати інтересам утримуваного, а також безпідставно збагачуватися за рахунок утримуваного.
(2) Підтримувач виконує свої обов'язки згідно з рішеннями підтриманого. Якщо особа, яка підтримується, діє в письмовій формі, спонсор може поставити свій підпис із зазначенням своєї функції та, можливо, також інформацію про підтримку, яку він надав особі, яка підтримується; прихильник також має право заперечити проти недійсності підтримуваного судового позову.
За клопотанням підтриманого чи уболівальника суд відкликає уболівальника; суд скасовує його, навіть якщо спонсор серйозно порушує свої зобов'язання, навіть без руху.
Представництво члена домогосподарства
(1) Якщо психічний розлад перешкоджає дорослій особі, яка не має іншого представника, діяти самостійно, її чи її може представляти її нащадок, предок, рідний брат, сестра, подружжя чи партнер, або особа, яка проживала з особою, яку представляють у спільному домогосподарстві протягом принаймні за три роки до заснування представництва.
(2) Представник повинен повідомити особу, яку представляють, про те, що він представлятиме його, і чітко роз'яснити йому суть і наслідки представництва. Якщо особа, яку потрібно представляти, відмовляється, представництво не відбувається; для відмови достатньо вміння висловити бажання.
Для встановлення представництва потрібен дозвіл суду. Перш ніж ухвалити рішення, суд докладе необхідних зусиль, щоб дізнатися думку особи, яку представляють, навіть використовуючи спосіб спілкування, який обере особа.
Представник забезпечує захист інтересів представленого та здійснення його прав, а також те, щоб спосіб його життя не суперечив його здібностям і, якщо цьому не можна розумно заперечити, відповідав особливим уявленням і бажанням представленого.
(1) Представництво стосується звичайних справ, оскільки воно відповідає умовам життя особи, яку представляють. Проте представник не уповноважений давати згоду на втручання у психічну чи фізичну цілісність особи з незворотними наслідками.
(2) Представник може займатися доходами представленого в обсязі, необхідному для забезпечення звичайних справ, оскільки це відповідає умовам життя представленого; однак він може оперувати лише коштами на рахунку особи, яку представляють, у розмірі, що не перевищує місячного прожиткового мінімуму фізичної особи відповідно до іншого правового положення.
Якщо особу представляють більше одного представника, достатньо, щоб діяв один із них. Але якщо кілька представників виступають разом і суперечать один одному, то виступ жодного з них не буде враховано.
(1) Представництво припиняється, якщо представник відмовляється від нього або якщо представлений відмовляється бути представленим представником надалі; для відмови достатньо вміння висловити бажання. Представництво припиняється також, якщо суд призначає особі, яку представляють, опікуна.
(2) Якщо укладено угоду про допомогу в прийнятті рішень, представництво втрачає силу в тій мірі, в якій особа, яку представляють, є юридично дієздатною.
(1) Обмеження власних прав може бути здійснене лише в інтересах відповідної особи, після зустрічі з нею та з повним визнанням її прав та її особистої унікальності. При цьому слід ретельно враховувати ступінь і ступінь неспроможності особи самостійно займатися своїми справами.
(2) Автономія особи може бути обмежена лише в тому випадку, якщо інакше їй загрожує серйозна шкода і якщо більш м’які та менш обмежувальні заходи недостатні з огляду на її інтереси.
(1) Обмежити самостійність особи може лише суд.
(2) Суд докладе всіх зусиль, щоб з’ясувати думку особи, правомірність якої він вирішує, навіть використовуючи спосіб спілкування, який обере особа.
(1) Суд може обмежити самостійність особи в тій мірі, в якій особа не здатна до судових позовів через психічний розлад, який є не лише тимчасовим, і він визначить, якою мірою була обмежена здатність особи діяти законно самостійно.
(2) Якщо людина відчуває труднощі у спілкуванні, це не є приводом для обмеження самостійності.
Під час провадження у справі про обмеження юрисдикції суд може доручити вчинення окремих індивідуальних юридичних дій або управління майном третій особі, якщо це необхідно для запобігання завданню великої шкоди.
Суд може обмежити свою юрисдикцію у зв'язку з певним питанням часом, необхідним для його вирішення, або певним строком, визначеним іншим чином, але не більше трьох років; після закінчення строку правові наслідки обмежень припиняються. Однак, якщо протягом цього часу розпочато провадження щодо продовження строку давності, правові наслідки первісного рішення триватимуть до винесення нового рішення, але не більше одного року.
Якщо обставини зміняться, суд негайно змінить або скасує своє рішення навіть без клопотання.
У разі прийняття судом рішення про обмеження самостійності особи особа, яку він закликав опікуном, може запропонувати призначити її опікуном; якщо вона не подасть пропозицію, її позицію з'ясує суд. Якщо ця особа має право на встановлення опіки, суд призначає її опікуном за її згодою.
У рішенні про обмеження самостійності суд призначає особі опікуна. При виборі опікуна суд враховує бажання підопічного, його потреби та пропозиції близьких осіб, якщо вони піклуються про його користь, і стежить, щоб обрання опікуна не спричинило недовіра підопічного до опікуна.
Опікуном не може бути призначено недієздатну особу або особу, інтереси якої суперечать інтересам підопічного, а також управителя закладу, в якому підопічний проживає або надає послуги йому чи особі, яка перебуває на утриманні такого закладу.
Рішення про обмеження самостійності не позбавляє особу права самостійно діяти на законних підставах у звичайних життєвих справах.
(1) Якщо опікун діяв самостійно, хоча і не міг діяти без опікуна, його правові дії можуть бути визнані недійсними лише в тому випадку, якщо вони завдали йому шкоди. Однак якщо для виправлення ситуації достатньо лише зміни обсягу обов’язків опікуна, суд зробить це, не зв’язуючись пропозиціями сторін.
(2) Якщо опікун діяв самостійно, хоча і не міг діяти без опікуна, дії опікуна вважаються дійсними, якщо їх схвалив опікун. Це стосується навіть якщо така судова дія була схвалена самим суб'єктом після того, як він набув законних прав.
(1) Суд може визнати безвісно відсутньою особу, яка покинула місце проживання, не з'явилася та місцеперебування якої невідоме. Суд зазначає в рішенні день, коли настали наслідки визнання особи безвісно відсутньою.
(2) Особа безвісно відсутньою може бути визнана безвісно відсутньою за клопотанням особи, яка має в цьому юридичний інтерес, особливо подружжя або іншої близької особи, співвласника, роботодавця або корпорації, в якій ця особа має участь.
(1) При оцінці дій, для вчинення яких іншим чином необхідні згода, згода, голосування чи інші дії особи, визнаної безвісно відсутньою, ця необхідність не враховується; однак це не стосується випадків, коли йдеться про його особистий статус. Той, хто діє, торкаючись справи зниклого, повинен робити це з урахуванням своїх інтересів.
(2) Судова дія, вчинена без згоди або іншого необхідного волевиявлення безвісно відсутньої особи після того, як вона залишила місце проживання, але до оголошення її безвісно відсутньою, хоча це оголошення було запропоновано без затримки, вважається дії, вчинені з відкладальною умовою для видачі рішення, згідно з яким його було оголошено безвісно відсутнім.
Якщо особа, визнана безвісно відсутньою, повертається або призначає розпорядника свого майна, оголошення безвісно відсутньою втрачає силу. Оголошення також втрачає чинність з дня, який відноситься до дня смерті безвісти зниклого.
Особа, яка визнана безвісно відсутньою, не може заперечувати проти недійсності або недійсності вчинених за її відсутності судових дій, які мали місце внаслідок такого оголошення, оскільки вони не потребували її волевиявлення.
Якщо особа, яка призначила розпорядника свого майна, визнана безвісно відсутньою, це не впливає на права та обов'язки призначеного розпорядника. Це не стосується випадків, коли адміністратор невідомий, відмовляється діяти в інтересах зниклої особи, нехтує своїми діями в інтересах зниклої особи або взагалі не може діяти.
(1) За пропозицією особи, яка має в цьому юридичний інтерес, суд оголошує померлою особу, яку можна обґрунтовано вважати померлою, і визначає день, який вважається днем її смерті.
(2) На людину, яку оголосили померлою, дивляться як на померлу. При оголошенні чоловіка померлим шлюб припиняється в день, який вважається днем його смерті; те саме стосується зареєстрованих партнерств.
Якщо особу оголошено безвісно відсутньою і є серйозні сумніви щодо того, що вона ще жива, хоча її смерть не викликає сумніву, суд може оголосити її померлою за клопотанням особи, яка має в цьому юридичний інтерес, і визначити день, в який зниклий, очевидно, не вижив. Вважається, що цей день є днем смерті зниклого.
Особа, визнана безвісно відсутньою, може бути оголошена померлою не раніше ніж через п'ять років після закінчення року, в якому вона була визнана безвісно відсутньою. Однак цього не можна робити, якщо протягом цього часу є повідомлення, з якого можна судити, що зниклий ще живий. У такому випадку процедура здійснюється відповідно до § 74 або 75.
(1) Особа, яка зникла безвісти, залишивши місце проживання, не з'явилася і місцеперебування її невідоме, але не визнана безвісно відсутньою, може бути оголошена померлою не раніше ніж через сім років після закінчення року, в якому вона з'явилася. останнє повідомлення, з якого можна зробити висновок, що він був ще живий.
(2) Особа, яка пропала безвісти до досягнення вісімнадцяти років, не може бути оголошена померлою до закінчення року, в якому минуло двадцять п'ять років з дня її народження.
Особа, яка пропала безвісти як учасник події, під час якої виникла небезпека для життя великої кількості людей, може бути оголошена померлою не раніше ніж через три роки після закінчення року, в якому з'явилося останнє повідомлення, з якого може бути оголошено померлою. можна зробити висновок, що під час цих подій він був ще живий.
(1) Якщо особу було оголошено померлою, це не виключає доказів того, що вона померла рано чи пізно або що вона все ще жива. Якщо його виявляють живим, оголошення померлим не береться до уваги; однак шлюб або зареєстроване партнерство не поновлюється.
(2) Якщо було зроблено неправдивий доказ смерті, пункт 1 застосовується mutatis mutandis.
Ім'я людини та його захист
(1) Ім'я особи - це її особисте ім'я та прізвище або інші її імена та прізвища, що належать їй відповідно до закону. Кожна особа має право на використання свого імені у правовідносинах, а також право на захист і повагу до свого імені.
(2) Особа, яка використовує в юридичних операціях ім’я, відмінне від свого, несе наслідки помилок і спричинену ними шкоду.
(1) Особа, яка постраждала від сумніву в її праві на ім'я, або яка зазнала шкоди внаслідок несанкціонованого втручання в це право, зокрема через несанкціоноване використання імені, може вимагати відмови від несанкціонованого втручання або його наслідки усунути.
(2) Якщо відповідна особа відсутня, або якщо вона зникла безвісти, є недієздатною, або якщо з будь-якої іншої причини вона не може скористатися правом на захист свого імені сама, її чоловік/дружина, нащадок, предок або партнер можуть скористатися ним, за винятком випадків, коли постраждала особа, навіть якщо він некомпетентний, чітко дав зрозуміти, що він цього не хоче.
(3) Якщо несанкціоноване втручання стосується прізвища і якщо причиною цього є важливий інтерес до захисту сім’ї, подружжя або інша близька особа може вимагати захисту самостійно, навіть якщо їхнє право на ім’я не було безпосередньо порушено. .
(1) Людина може взяти собі псевдонім для певної сфери діяльності або навіть для приватного спілкування. Судовий процес під псевдонімом не шкодить дійсності, якщо зрозуміло, хто діяв, і інша сторона не може мати сумнівів щодо особи, яка діяла.
(2) Якщо псевдонім стає відомим, він користується таким же захистом, як і ім’я.
(1) Особа проживає в місці, де вона залишається, з наміром жити там постійно за умови зміни обставин; про такий намір можна зробити висновок з його заяви або з обставин справи. Якщо особа вказує місце проживання, відмінне від свого фактичного проживання, будь-хто також може посилатися на своє фактичне місце проживання. Особа, яка добросовісно претендує на зазначене місце, не може стверджувати, що вона має справжнє місце проживання в іншому місці.
(2) Якщо особа не має місця проживання, то вважається місце проживання. Якщо таке місце не може бути встановлено або якщо його можна встановити лише з непропорційними труднощами, місцем проживання особи вважається місце, де особа має майно, або місце, де вона востаннє проживала.
Підрозділ 1Загальні умови
(1) Охороняється особистість людини, у тому числі всі її природні права. Кожен зобов'язаний поважати вільний вибір людини жити за своєю волею.
(2) Зокрема, захищаються життя і гідність людини, її здоров'я і право жити в сприятливих умовах, її серйозність, честь, недоторканність приватного життя та її прояви особистого характеру.
(1) Особа, особистість якої постраждало, має право вимагати припинення несанкціонованого втручання або усунення його наслідків.
(2) Після смерті людини будь-яка близька йому особа може вимагати захисту її особистості.
(1) Якщо несанкціоноване втручання в особистість особи пов'язане з її діяльністю в юридичній особі, ця юридична особа також може реалізувати право на захист своєї особистості; за життя, але тільки від його імені та з його згоди. Якщо особа не може висловити свою волю через відсутність або недостатнє розсудливість, згода не потрібна.
(2) Після смерті особи юридична особа може вимагати припинення несанкціонованого втручання та усунення його наслідків.
Підрозділ 2Зовнішній вигляд і конфіденційність
Зафіксувати будь-яким способом форму людини, щоб за зображенням можна було визначити її особу, можна лише з її дозволу.
(1) Розширити форму людини можна тільки з його дозволу.
(2) Якщо хтось дає згоду на показ своєї подоби за обставин, з яких зрозуміло, що вона буде поширена, вважається дійсним те, що вона також погоджується на її відтворення та розповсюдження звичайним способом, як вони могли розумно очікувати з огляду на обставини.
Ніхто не має права втручатися в приватне життя іншої людини, якщо у нього немає для цього законних підстав. Зокрема, не можна порушувати особистий простір особи, стежити за її приватним життям або здійснювати його аудіо- чи відеозапис, використовувати такі чи інші записи приватного життя особи, зроблені третьою особою, а також поширювати такі записи її приватне життя без їх дозволу. Приватні документи особистого характеру також захищені такою ж мірою.
(1) Будь-хто, хто дав дозвіл на використання письмового документа особистого характеру, зображення чи аудіо чи відеозапису, що стосується особи чи її висловлювань особистого характеру, може відкликати дозвіл, навіть якщо він надав його на певний період. часу.
(2) Якщо дозвіл, наданий на певний період часу, було скасовано без істотної зміни обставин чи іншої поважної причини, заявник відшкодовує завдані збитки особі, якій надано дозвіл.
(1) Дозвіл не потрібен, якщо зображення або аудіо- чи візуальний запис зроблені або використані для здійснення або захисту інших прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб.
(2) Дозвіл не потрібен, навіть якщо зображення, письмовий документ особистого характеру або аудіо- чи відеозапис знімаються чи використовуються на підставі закону з офіційною метою або якщо хтось публічно виступає з питань, що становлять суспільний інтерес.
Зображення, аудіо- чи відеозапис також можуть бути придбані або використані належним чином для наукових чи художніх цілей, а також для преси, радіо, телебачення чи подібних новин без дозволу особи.
Правова підстава для вторгнення в приватне життя іншої особи або використання її подоби, особистих записів, аудіо- чи відеозапису не може використовуватися необґрунтованим чином, що суперечить законним інтересам особи.
Підрозділ 3Право на психічну та фізичну недоторканість
(1) Тіло людини перебуває під правовою охороною навіть після смерті людини. Забороняється розпорядження людськими останками та людськими останками у спосіб, негідний для померлого.
(2) Якщо людські останки не поміщені в громадське поховання, право звільнити їх має особа, яка була явно визначена особою перед смертю; в іншому випадку його дружина, дитина або батько по черзі, і якщо ніхто з них відсутній або якщо вони відмовляються отримати останки, їх отримає його спадкоємець.
(1) Крім випадків, встановлених законом, ніхто не може втручатися в недоторканність іншої особи без її згоди, відомої про характер цього втручання та його можливі наслідки. Якщо хтось погоджується отримати серйозну шкоду, це ігнорується; це не стосується випадків, коли втручання необхідне за будь-яких обставин в інтересах життя чи здоров’я відповідної особи.
(2) Законний представник може дати згоду на втручання в недоторканність особи, яку представляють, якщо це спрямовано на безпосередню вигоду особи, яка не може сама дати згоду.
(1) Будь-хто, хто хоче зробити операцію іншій людині, повинен пояснити їй суть операції в зрозумілій формі. Пояснення є належним, якщо можна обґрунтовано припустити, що інша сторона зрозуміла метод і мету втручання, включаючи очікувані наслідки та можливі небезпеки для свого здоров’я, а також те, чи можлива також інша процедура.
(2) Якщо згода надається від імені іншої особи, особі, яка підлягає втручанню, також буде надано пояснення, якщо вона здатна до суджень, у спосіб, який відповідає її здатності зрозуміти дане пояснення.
Неповнолітній, який не є повністю самостійним, також може сам дати згоду на втручання у своє тіло у звичайних справах, якщо це відповідає інтелектуальній та добровільній зрілості неповнолітніх його віку та якщо це втручання, яке не залишає постійного або серйозні наслідки.
(1) Згода на втручання в недоторканність особи вимагає письмової форми, якщо необхідно відрізати частину тіла, яка не підлягає регенерації.
(2) Згода також вимагає письмової форми
a) медичний експеримент на людях, або
b) втручання, яке не вимагає медичний стан людини; це не стосується косметичних процедур, які не залишають постійних або серйозних наслідків.
(1) Згода може бути відкликана в будь-якій формі, навіть якщо потрібна письмова згода.
(2) Якщо письмова згода не потрібна, вона вважається наданою. У разі невизначеності щодо того, чи було відкликано згоду в іншій формі, крім письмової, вважається, що відкликання не було.
(1) Якщо особа не може дати згоду у зв'язку з неможливістю волевиявлення, навіть тимчасово, і якщо вона не має законного представника, потрібна згода чоловіка, одного з батьків або іншої близької особи. Якщо немає жодної з цих осіб, необхідна згода подружжя, а якщо ні, то згода батьків або іншої близької особи, якщо їх можна ідентифікувати та зв’язатися з ними без труднощів і якщо зрозуміло, що немає ризику затримка. Якщо неможливо отримати згоду жодним із вищезазначених способів, згода може бути надана іншою присутньою особою, яка доводить надзвичайний інтерес до відповідної особи.
(2) Під час процедури та надання згоди враховуються попередньо висловлені відомі бажання особи, недоторканність якої має бути зачеплено.
Якщо життя людини знаходиться в раптовій і очевидній небезпеці, і якщо згода не може бути отримана в надзвичайних ситуаціях, навіть у формі, відмінній від встановленої, можна вжити негайних заходів, якщо це необхідно для здоров'я відповідної особи.
(1) Якщо необхідно втручатися в недоторканість неповнолітнього, який досяг чотирнадцяти років, не набув повної самостійності та серйозно заперечує проти втручання, навіть якщо законний представник погоджується на втручання, втручання не може бути здійснено без втручання. згода суду. Це також стосується випадків, коли процедура виконується на дорослій людині, яка не є повністю автономною.
(2) Якщо законний представник не погоджується на втручання в недоторканість особи, зазначеної в пункті 1, навіть якщо ця особа бажає цього, втручання може бути здійснено за його пропозицією або за пропозицією близької йому особи лише за участю. згода суду.
Якщо передбачається втручання в недоторканість особи, яка не здатна розсудити, у спосіб, що спричинить постійні, неминучі та серйозні наслідки, або у спосіб, пов’язаний із серйозною небезпекою для її життя чи здоров’я, втручання може бути здійснено лише з дозволу. суду. Це не впливає на положення § 99.
Суд погоджується на втручання відповідно до розділу 100 або 101, якщо це в інтересах зацікавленої особи, після ознайомлення з ним і з повним визнанням його особистості.
Якщо недоторканість особи, яка перебувала в стані, коли вона не могла оцінити те, що з нею відбувається, була порушена, і якщо вона не дала згоди на втручання, їй це необхідно пояснити, як тільки дозволить її стан, в таким чином, щоб він міг зрозуміти, яку процедуру йому проводили, і він повинен бути проінструктований про її можливі наслідки та ризик невиконання процедури.
Підрозділ 4Права особи, яка поступила до лікувального закладу без її згоди
Особа може бути прийнята до закладу охорони здоров'я без її згоди або утримуватися в ньому без її згоди лише з підстав, встановлених законом, і за умови, що необхідний догляд за нею не може бути забезпечений більш м'якими та менш обмежувальними заходами. Подання клопотання про обмеження самостійності саме по собі не є підставою для доставлення чи утримання особи в такому закладі без її згоди.
(1) У разі госпіталізації або тримання особи в закладі охорони здоров’я медичний працівник зобов’язаний негайно повідомити про це її законного представника, опікуна чи піклувальника та її дружину (дружину) або іншу відому близьку особу; однак він не може робити оголошення своєму чоловікові або іншій близькій особі, якщо йому це було заборонено.
(2) Про надходження особи до закладу охорони здоров'я медичний заклад повідомляє за 24 години до суду; це також стосується випадків утримання особи в такому закладі. Про обраний захід суд вирішить протягом семи днів.
(1) Постачальник медичних послуг повинен забезпечити, щоб особа, яка потрапила до закладу, де надається медична допомога, або утримувана в такому закладі, без невиправданої затримки отримала відповідне пояснення щодо свого правового статусу, законної причини вжитого заходу та варіантів правового захист, включаючи право вибору адвоката або довіреної особи.
(2) Пояснення дається так, щоб особа достатньою мірою зрозуміла його і усвідомила характер вчиненої дії та її наслідки; якщо така особа має законного представника, опікуна чи піклувальника, пояснення також надаються їй без невиправданої затримки.
(1) Якщо особа має агента або довірену особу, постачальник медичних послуг повинен повідомити агента або довірену особу про вжиті заходи без невиправданої затримки після того, як про них дізнається.
(2) Фідуціарій може здійснювати від імені особи всі свої права, що виникають у зв'язку з її допуском до відповідного об'єкта або утриманням у такому об'єкті. Уболівальник має такі ж права, як і довірена особа.
Будь-яка особа, яка потрапила до закладу охорони здоров’я або перебуває в ньому, має право обговорювати свої справи зі своїм представником, довіреною особою чи прихильником під час особистої бесіди та без присутності третіх осіб.
(1) Особа, яка госпіталізована до закладу охорони здоров’я або утримується в такому закладі, має право на перевірку свого стану здоров’я, медичної документації або заяви лікаря про нездатність самостійно судити та висловлювати побажання лікарем, незалежним від лікаря. медичних послуг у цьому закладі та його операторі. Таке ж право має довірена особа або опікун.
(2) Якщо право на перегляд реалізується ще до того, як суд ухвалить рішення відповідно до пункту 105 статті 2, має бути можливість його реалізувати таким чином, щоб суд міг оцінити результати перегляду в провадженні щодо прийнятності позову. прийняті заходи.
Якщо суд ухвалить рішення про допустимість вжитого заходу, це дає згоду на примусове перебування в закладі охорони здоров’я, але це не позбавляє права відмовитися від певної процедури чи лікування.
Підрозділ 5Робота з частинами тіла людини
(1) Особа, у якої вилучили частину тіла, має право знати, як з нею розпоряджалися. Забороняється розпорядження вилученою частиною тіла людини негідним для людини способом або таким, що загрожує здоров’ю населення.
(2) Вилучена частина тіла людини може бути використана в медичних, дослідницьких або наукових цілях за її життя, якщо вона дала на це згоду. Використання вилученої частини тіла людини з незвичайною за своєю суттю метою завжди потребує її прямої згоди.
(3) Те саме стосується того, що походить із людського тіла, як і частин людського тіла.
Частину свого тіла особа може залишити іншій особі лише за умов, встановлених іншим правовим актом. Це не стосується волосся або подібних частин людського тіла, які можна безболісно видалити без анестезії та які відновлюються природним шляхом; їх можна залишити комусь іншому за плату та розглядати як рухоме майно.
Підрозділ 6Захист організму людини після смерті людини
(1) Людина має право вирішувати, як розпоряджатися її тілом після смерті.
(2) Проведення без згоди померлого розтину або використання тіла людини після смерті для потреб медичної науки, наукових досліджень або для навчання можливе лише у випадках, передбачених іншим законом.
(1) Людина сама вирішує, який похорон їй провести. Якщо він не залишить про це чіткої ухвали, то про його поховання вирішить чоловік померлого, а якщо немає нікого, то діти померлого; якщо їх немає, то вирішують батьки, а якщо немає, то брати і сестри померлого; якщо їх немає в живих, то вирішують їхні діти, а якщо їх теж немає, то будь-хто з близьких людей; якщо немає жодної з цих осіб, то вирішує муніципалітет, на території якого особа померла.
(2) Витрати на поховання та організацію поховання покриває маєток. Якщо майна недостатньо, щоб покрити витрати на бажаний спосіб поховання померлого, він повинен бути принаймні похований у пристойний спосіб відповідно до місцевих звичаїв.
(3) Інша норма права визначає, як і за чий рахунок буде поховано особу, майна якої недостатньо для покриття витрат на похорон, і якщо ніхто не бажає добровільно покрити витрати на похорон.
Якщо особа помирає без згоди на розтин або на використання свого тіла після смерті відповідно до розділу 113, вважається дійсним те, що вона не дає згоди на розтин або таке використання свого тіла.
Кожен, хто погоджується на те, щоб його тіло після смерті розтинали або використовували відповідно до § 113, повинен внести свою думку до реєстру, який ведеться згідно з іншим правовим положенням; ця згода також може бути виражена в офіційному документі або щодо постачальника медичних послуг із наслідками для цього постачальника.
Згода на розтин або на використання тіла після смерті в медичних наукових, дослідницьких або освітніх цілях може бути відкликана. Якщо особа в закладі охорони здоров’я відкликає свою згоду, вона може зробити це шляхом письмової заяви.
Юридична особа має правосуб'єктність з моменту створення до припинення.
Юридичні особи ведуть достовірний облік своїх фінансових справ, навіть якщо вони не зобов’язані вести бухгалтерський облік відповідно до іншого правового положення.
Публічні реєстри юридичних осіб
(1) Принаймні, дата його створення, дата його розпуску із зазначенням юридичної причини та дати припинення, а також його назва, юридична адреса та предмет діяльності, назва та адреса місця проживання або реєстрації Посада кожного члена статутного органу разом із зазначенням способу вноситься до державного реєстру, як цей орган представляє юридичну особу, а також відомості про дату створення або припинення їх діяльності.
(2) Інший нормативно-правовий акт визначає, що таке публічні реєстри юридичних осіб, які юридичні особи вносяться до них і як, або які інші відомості про юридичних осіб до них вносяться і як вони з них виключаються, чи є збірник документів частиною державного реєстру. Публічні реєстри юридичних осіб доступні кожному; кожен може переглянути їх і взяти з них виписки, описи чи копії.
(3) У разі зміни зафіксованого факту зареєстрована особа або особа, яка зобов’язана це робити згідно із законом, повинна без затримки повідомити про зміну особу, яка веде публічний реєстр, і вона без затримки вносить цю зміну до публічного реєстру.
(1) Особа, якої стосується запис, не має права заперечувати невідповідність запису дійсності особі, яка діє правомірно, довіряючи даним, внесеним до публічного реєстру.
(2) Якщо відомості, внесені до публічного реєстру, були оприлюднені, ніхто не може стверджувати через п'ятнадцять днів після опублікування, що він не міг знати про оприлюднені відомості. Якщо опубліковані дані не відповідають зареєстрованим даним, особа, якої стосуються дані, не може посилатися на опубліковані дані проти іншої особи; однак, якщо вона доведе, що їй було відомо про введену інформацію, вона може заперечити, що опублікована інформація не відповідає введеній інформації.
Створення та створення юридичної особи
Юридична особа може бути створена установчим правовим актом, законом, рішенням органу державної влади або в інший спосіб, передбачений іншим правовим актом.
(1) У засновницькому акті визначаються принаймні найменування, місцезнаходження юридичної особи, предмет діяльності, статутний орган юридичної особи та спосіб її створення, якщо це прямо не передбачено законом. Він також визначатиме, хто буде першим членом статутного органу.
(2) Для відкриття судового процесу необхідна письмова форма.
Якщо не зазначено, на який термін засновано юридичну особу, вважається, що вона створена на невизначений строк.
(1) Кілька засновників створюють юридичну особу шляхом прийняття статуту або укладення іншого договору.
(2) Закон визначає, в яких випадках юридична особа може бути створена навіть юридичними діями однієї особи, що містяться в установчому документі.
(1) Юридична особа створюється в день реєстрації в державному реєстрі.
(2) У разі створення юридичної особи законом вона вважається створеною з дня набрання ним чинності, якщо законом не встановлено більш пізній строк.
(3) Закон визначає, в яких ще випадках для створення юридичної особи не вимагається внесення запису до державного реєстру. Закон визначає, в яких випадках для створення або створення юридичної особи потрібне рішення органу державної влади.
Діяти від імені юридичної особи можна ще до її створення. Кожен, хто діє таким чином, має право та зобов’язаний лише цією дією; якщо діють декілька осіб, вони уповноважені та пов'язані спільно. Юридична особа може прийняти на себе наслідки цих дій протягом трьох місяців з дня її створення. У такому випадку вона має право та зобов’язана цими переговорами з самого початку. Якщо вона візьме їх на себе, то повідомить іншим учасникам, що це зробила.
Після створення юридичної особи неможливо вимагати визначення того, що вона не була створена, і її реєстрація в публічному реєстрі не може бути скасована з цієї причини.
(1) Суд визнає юридичну особу недійсною після її створення і без звернення, якщо
a) установчі провадження відсутні,
b) установчі провадження не мають реквізитів, необхідних для юридичного існування юридичної особи,
c) юридичні дії засновників суперечать § 145 або
d) юридична особа заснована меншою кількістю осіб, ніж передбачено законом.
(2) У день визнання юридичної особи недійсною вона ліквідується.
Перш ніж прийняти рішення відповідно до статті 129, суд надає юридичній особі розумний період часу для усунення недоліку, якщо він є недоліком, який можна усунути.
Визнання юридичної особи недійсною не впливає на набуті нею права та обов'язки.
(1) Найменуванням юридичної особи є її найменування.
(2) Найменування повинно відрізняти юридичну особу від іншої особи та містити вказівку на її організаційно-правову форму. Назва не повинна вводити в оману.
(1) Найменування може містити ім'я особи, до якої юридична особа має особливі стосунки. Якщо особа жива, її ім'я може використовуватись у найменуванні юридичної особи лише за її згодою; якщо він помер без згоди, необхідна згода чоловіка, а якщо немає, то згода повнолітнього нащадка, а якщо його немає, то згода предка.
(2) Якщо прізвище було використано в назві юридичної особи і якщо причиною цього є важливий інтерес у захисті сім’ї, § 78 параграф 3 застосовується mutatis mutandis.
(3) Той, хто має право давати згоду на використання імені особи в найменуванні юридичної особи, має право в будь-який час її відкликати, навіть якщо він дав її протягом певного часу; якщо було домовлено щось інше, це не береться до уваги, якщо відкликання згоди виправдано суттєвою зміною обставин або іншою розумною причиною. Якщо надану на певний строк згоду було відкликано без істотної зміни обставин або з іншої поважної причини, заявник відшкодовує юридичній особі завдані збитки.
(1) Найменування юридичної особи може містити ознаку найменування іншої юридичної особи, якщо для цього є підстави в їх взаємовідносинах. Навіть у цьому випадку публіка повинна мати можливість достатньою мірою розрізнити ці два імені.
(2) Ознака найменування іншої юридичної особи не може бути використана в найменуванні без її згоди. Положення пункту 133 статті 3 застосовуються з відповідними змінами.
(1) Юридична особа, якій було завдано сумніву в її праві на найменування або якій завдано шкоди внаслідок несанкціонованого втручання в це право, або якій загрожує заподіяння такої шкоди, зокрема несанкціонованим використанням найменування, може вимагати відмовитися від несанкціонованого втручання або усунути його наслідки.
(2) Такий самий захист належить юридичній особі від будь-кого, хто втручається в її репутацію чи приватне життя без законної причини, за винятком випадків, коли це відбувається з науковою чи мистецькою метою, або для преси, радіо, телебачення чи подібних новин; однак навіть таке втручання не повинно суперечити законним інтересам юридичної особи.
(1) При створенні юридичної особи визначається її місцезнаходження. Якщо це не порушує спокій і порядок в будинку, проживання може бути і в квартирі.
(2) Якщо юридична особа зареєстрована в державному реєстрі, достатньо, щоб установчий правовий акт вказав назву муніципалітету, де розташована юридична особа; однак юридична особа пропонує внести повну адресу зареєстрованого офісу до державного реєстру.
(1) Будь-хто може претендувати на реальне місцезнаходження юридичної особи.
(2) Юридична особа не може заперечувати особі, яка посилається на зареєстроване в державному реєстрі місцеперебування, що вона має справжнє місцеперебування в іншому місці.
Переміщення штаб-квартири
(1) Юридична особа, яка має юридичну адресу за кордоном, може перенести свій юридичний офіс на територію Чехії. Це не застосовується, якщо це не дозволено правовим порядком штату, у якому розташована юридична особа, або якщо це стосується юридичної особи, діяльність якої заборонена відповідно до розділу 145.
(2) Юридична особа, яка має намір перемістити свою штаб-квартиру на територію Чеської Республіки, повинна додати до заяви про реєстрацію у відповідному публічному реєстрі рішення про організаційно-правову форму чеської юридичної особи, яку вона вибрала, і засновницькі судові процедури, необхідні відповідно до чеський правовий кодекс для цієї форми юридичної особи.
(3) Внутрішні правовідносини юридичної особи регулюються чеською правовою системою після перенесення зареєстрованого офісу до Чехії. Чеське законодавство також регулює відповідальність її членів або членів її органів за боргами юридичної особи, якщо вони виникли після дати набрання чинності переміщення зареєстрованого офісу в країні.
Юридична особа, яка має зареєстрований офіс у Чеській Республіці, може перенести свій зареєстрований офіс за кордон, якщо це не суперечить громадському порядку та якщо це дозволено правовим порядком держави, у якій має бути зареєстрований офіс юридичної особи. переселений.
(1) Юридична особа, яка має намір перемістити своє місцезнаходження за кордон, повинна оприлюднити цей намір із зазначенням адреси нового місцезнаходження та організаційно-правової форми після переміщення місцезнаходження не менше ніж за три місяці до дати передбачуваного переміщення місцезнаходження. Кредитори мають право вимагати достатнього забезпечення своїх непогашених вимог протягом двох місяців після публікації, якщо стягнення їхніх вимог у Чеській Республіці погіршується після переміщення зареєстрованого офісу.
(2) У разі відсутності згоди щодо способу та розміру застави суд вирішує питання про достатність застави та її розмір з урахуванням виду та розміру позову. Якщо юридична особа не надала забезпечення за рішенням суду, члени статутного органу несуть відповідальність за боргами, які не були забезпечені, крім тих, які доведуть, що доклали достатніх зусиль для виконання рішення.
(1) Учасник юридичної особи, який не погодився на переміщення юридичної особи за кордон, має право припинити членство в юридичній особі з моменту переміщення юридичної особи. Якщо учасник юридичної особи має право на розрахунок при припиненні членства, юридична особа зобов'язана надати йому розрахунок не пізніше дня набрання чинності зміною юридичної особи. Відповідальність за виконання цього обов’язку несуть члени статутного органу.
(2) Учасники юридичної особи та її статутний орган несуть відповідальність за боргами, що виникли до дати набрання чинності переміщенням юридичної особи, так само, як і до переміщення юридичної особи за кордон.
Переміщення місцезнаходження набуває чинності з дати внесення його адреси до відповідного державного реєстру.
Розділи 138-142 застосовуються mutatis mutandis до створення та переміщення філій юридичних осіб.
Призначення юридичних осіб
(1) Юридична особа може бути створена в публічних або приватних інтересах. Її характер оцінюється відповідно до основної діяльності юридичної особи.
(2) Закон визначає, для яких цілей юридична особа може бути створена лише за наявності особливих умов.
(1) Забороняється створення юридичної особи, метою якої є порушення закону або досягнення мети незаконним шляхом, особливо якщо її метою є
a) заперечення або обмеження особистих, політичних чи інших прав осіб за ознаками їх національної приналежності, статі, раси, походження, політичних чи інших переконань, релігії та соціального стану,
b) розпалювання ненависті та нетерпимості,
c) пропагування насильства або
d) управління органом державної влади або здійснення державного управління без законного дозволу.
(2) Забороняється засновувати юридичну особу, яка має озброєння або має озброєні компоненти, за винятком випадків, коли це юридична особа, заснована законом, якій прямо дозволено або накладено законом бути озброєним, або створення озброєного компоненту, або юридична особа, яка поводиться зі зброєю. у зв'язку з його діяльністю відповідно до іншого правового положення, або юридична особа, члени якої тримають або використовують зброю для спортивних чи культурних цілей або для полювання або для виконання завдань відповідно до іншого правового положення.
Суспільно корисна – це юридична особа, місією якої є сприяння досягненню загального добробуту своєю власною діяльністю відповідно до установчого правового акту, якщо лише доброчесні особи мають значний вплив на рішення юридичної особи, якщо вона має набув майно з чесних джерел і якщо воно економно використовує своє багатство для суспільно корисних цілей.
Громадсько-корисна юридична особа має право внести суспільно-корисну юридичну особу до публічного реєстру, якщо вона виконує умови, встановлені іншим правовим актом.
У разі внесення до публічного реєстру публічно-корисного статусу особа, яка веде публічний реєстр, видаляє його, якщо юридична особа відмовляється від суспільно корисного статусу або якщо суд ухвалив рішення про його позбавлення. З виключенням з державного реєстру припиняється статус громадсько-корисного.
Про позбавлення суспільно корисного статусу суд вирішує за пропозицією особи, яка має в цьому юридичний інтерес, або навіть без пропозиції, якщо юридична особа перестає відповідати умовам для його набуття і не виправляє недоліку протягом розумного строку навіть на вимогу суду.
Лише юридична особа, суспільно корисний статус якої внесено до державного реєстру, має право у своєму найменуванні зазначити, що вона є суспільно корисною.
(1) Законом або засновницьким порядком визначено, яким чином і в якому обсязі члени органів юридичної особи приймають рішення від її імені та замінюють її волю.
(2) До юридичної особи відноситься добросовісність членів органу юридичної особи.
(1) Юридична особа утворює органи з одного члена (індивідуальний) або кількох учасників (колективний).
(2) Фізична особа, яка входить до складу органу юридичної особи і яка обирається, призначається чи призначається в інший спосіб на посаду (далі - член виборного органу), має бути повністю незалежною. Це також стосується представника юридичної особи, який сам входить до складу виборного органу іншої юридичної особи.
(3) Якщо основна діяльність юридичної особи стосується неповнолітніх осіб або осіб з обмеженою самостійністю і якщо основною метою юридичної особи не є підприємницька діяльність, в установчому порядку може бути визначено, що членом виборного колегіального органу юридичної особи може бути також неповнолітній або особі з обмеженою автономією.
(1) Особа, банкрутство якої визнано, може бути членом виборного органу, якщо вона заздалегідь повідомила про це особу, яка її викликає на посаду; це не застосовується, якщо минуло щонайменше три роки після закінчення провадження у справі про банкрутство.
(2) Якщо визнано банкрутство особи, яка входить до складу виборного органу, ця особа невідкладно повідомляє про це особу, яка її призначила.
(3) Якщо повідомлення не було, кожен, хто має в цьому юридичний інтерес, може вимагати судом усунення члена виборного органу з посади. Це не стосується випадків, коли особа, яка призначила члена виборного органу, дізнавшись про визнання цієї особи банкрутом, вирішила залишити його на посаді.
Якщо членом виборного органу юридичної особи є інша юридична особа, вона уповноважує представляти її в органі фізичну особу, в іншому випадку юридичну особу представляє член її статутного органу.
(1) Якщо було призначено члена виборного органу, який не має на це кваліфікації відповідно до закону, його призначення на посаду вважається таким, ніби його не було. Якщо член виборного органу втратив дієздатність бути членом виборного органу після призначення на посаду, його повноваження припиняються; повідомляє юридичну особу про припинення функції без невиправданої затримки.
(2) Якщо призначення особи на посаду члена виборного органу вважається таким, що не відбулося, або якщо призначення є недійсним, це не впливає на добросовісне набуте право.
(1) Якщо орган є колегіальним, то він вирішує справи юридичної особи в громаді. Він може вирішувати за присутності чи іншої участі більшості членів і приймає рішення більшістю голосів членів, які беруть участь.
(2) Якщо повноваження окремих членів органу розподілені за певними сферами, положення параграфа 1 не застосовуються. Розподіл повноважень не звільняє інших учасників від обов'язку нагляду за веденням справ юридичної особи.
(1) У разі прийняття рішення на вимогу члена виборного органу, який виступив проти пропозиції, фіксується його окрема думка.
(2) Якщо пропозиція була прийнята за відсутності одного з членів, цей член має право ознайомитися зі змістом рішення.
(1) Установчі збори можуть встановлювати більшу кількість учасників для прийняття органом рішення, вимагати більшої кількості голосів для прийняття рішення або встановлювати порядок зміни способу прийняття рішення органом.
(2) Установче судове провадження може дозволяти органу приймати рішення поза засіданням у письмовій формі або з використанням технічних засобів.
(3) Установчим актом може бути встановлено, що в разі рівності голосів при прийнятті рішень виборним органом юридичної особи голос голови є вирішальним.
(1) Кожен, хто приймає посаду члена виборного органу, зобов'язується виконувати її з необхідною лояльністю, з необхідними знаннями та старанністю. Вважається, що він діє недбало, якщо він не здатний на цю турботу належного господаря, навіть якщо він повинен був це дізнатися при прийнятті посади або під час її виконання, і не несе наслідків для себе.
(2) Член виборного органу виконує функції особисто; однак це не перешкоджає члену уповноважити іншого члена того самого органу голосувати за нього за його відсутності.
(3) Якщо член виборного органу не відшкодував юридичній особі шкоду, завдану їй порушенням своїх обов'язків під час виконання ним своїх повноважень, хоча був зобов'язаний відшкодувати шкоду, він відповідає перед кредитором юридичної особи за її боргом. в частині, в якій він не відшкодував шкоду, якщо кредитор не може отримати виконання від юридичної особи.
Якщо член виборного органу виходить із займаної посади за заявою, надісланою юридичній особі, повноваження припиняються через два місяці з дня подання заяви.
Діє від імені юридичної особи
Той, хто представляє юридичну особу, повинен чітко вказати, що його уповноважує це робити, якщо це не випливає з обставин. Особа, яка підписується від імені юридичної особи, має поставити свій підпис біля її найменування, а також відомості про посаду чи посаду.
Якщо юридичну особу представляє член її органу в порядку, внесеному до державного реєстру, не можна стверджувати, що юридична особа не прийняла необхідного рішення, що воно було неправильне або член органу порушив ухваленої резолюції.
Статутний орган має всі повноваження, які не покладені на інший орган юридичної особи установчим судом, законом чи рішенням органу державної влади.
(1) Член статутного органу може представляти юридичну особу з усіх питань.
(2) Якщо компетенція статутного органу належить кільком особам, вони утворюють колегіальний статутний орган. Якщо засновницьким актом не визначено, як його учасники представляють юридичну особу, кожен учасник робить це самостійно. Якщо установчий правовий акт вимагає спільної діяльності членів статутного органу, учасник може представляти юридичну особу як агент окремо, лише якщо він уповноважений на вчинення певної правової дії.
(3) Якщо юридична особа з колегіальним статутним органом має працівників, вона покладає юридичні дії щодо працівників на одного члена статутного органу; в іншому випадку ці повноваження здійснює голова статутного органу.
(1) Якщо статутний орган не має достатньої кількості членів, необхідної для прийняття рішень, суд призначає відсутніх членів за пропозицією особи, яка засвідчує правові інтереси, на період до покликання нових членів у порядку, визначеному цим Законом. засновницьке судочинство; в іншому випадку суд призначає юридичній особі опікуна навіть без пропозиції, коли їй про це стає відомо в процесі її діяльності.
(2) Суд призначає юридичній особі опікуна навіть без пропозиції, якщо інтереси члена статутного органу суперечать інтересам юридичної особи і якщо юридична особа не має іншого члена органу, здатного її представляти. .
(1) Юридична особа представлена її працівниками у звичайному обсязі відповідно до їх класифікації або функції; водночас вирішальним є стан того, як він виглядає для публіки. Те, що передбачено щодо представництва юридичної особи працівником, також стосується представництва юридичної особи її членом або членом іншого органу, не зареєстрованого у державному реєстрі.
(2) Обмеження представницьких повноважень внутрішнім положенням юридичної особи має наслідки щодо третьої особи лише в тому випадку, якщо їй це повинно було бути відомо.
Юридична особа пов'язана протиправними діями, вчиненими членом виборного органу, працівником або іншим його представником щодо третьої особи при виконанні ним своїх обов'язків.
Припинення юридичної особи
(1) Юридична особа припиняється за позовом, спливом строку, рішенням органу державної влади або за досягнення мети, для якої вона була створена, та з інших підстав, встановлених законом.
(2) Рішення про добровільне припинення юридичної особи приймається її уповноваженим органом.
(1) Після припинення юридичної особи її ліквідація є обов'язковою, якщо все її майно не придбано правонаступником або якщо інше не встановлено законом.
(2) Якщо з судового процесу про припинення юридичної особи не випливає, ліквідується вона з ліквідацією чи без ліквідації, вважається дійсним припинення з ліквідацією.
Особа, яка прийняла рішення про припинення юридичної особи з ліквідацією, може змінити це рішення до досягнення мети ліквідації.
При ліквідації юридична особа припиняється
a) закінчення періоду, на який воно було засновано,
b) досягнення мети, для якої він був створений,
c) у день, визначений законом або нормативно-правовим актом про припинення юридичної особи, інакше в день набрання ним чинності, або
d) дата набрання чинності рішенням органу державної влади, якщо пізніша дата не зазначена в рішенні.
(1) На вимогу особи, яка засвідчує правові інтереси, або навіть без звернення суд припиняє юридичну особу та постановляє її ліквідацію, якщо
a) займається незаконною діяльністю до такого ступеня, що це серйозно порушує громадський порядок,
b) більше не виконує передумов, необхідних для створення юридичної особи згідно із законом,
c) не має статутного органу, здатного до кворуму, протягом більше двох років, або
d) так передбачено законом.
(2) Якщо законом допускається ліквідація юридичної особи з причини, яка може бути усунена, суд до винесення рішення встановлює розумний строк для усунення недоліків.
(1) У разі припинення юридичної особи під час перетворення вона припиняється без ліквідації з дня набрання чинності перетворенням.
(2) Якщо визнано банкрутство юридичної особи, воно скасовується без ліквідації шляхом визнання банкрутства після виконання розкладної ухвали або шляхом визнання банкрутства у зв'язку з повною недостатністю майна; однак воно буде ліквідовано, якщо будь-яке майно з'явиться після закінчення провадження у справі про банкрутство.
Перетворення юридичної особи
(1) Перетворення юридичної особи - це злиття, поділ і зміна організаційно-правової форми.
(2) Юридична особа може змінити організаційно-правову форму лише у випадку, якщо це передбачено законом.
(1) Особа, яка прийняла рішення про перетворення юридичної особи, може змінити це рішення до набрання перетворенням чинності.
(2) Якщо перетворення юридичної особи набуло чинності, не можна вважати, що воно не відбулося, а також не може бути визнано правочин, що призвело до перетворення, а також не може бути скасовано реєстрацію перетворення в державному реєстрі.
(1) У разі перетворення має бути визначена вирішальна дата, з якої дії юридичної особи, що припиняється, вважаються з бухгалтерської точки зору діями, здійсненими від імені юридичної особи-правонаступника.
(2) Станом на день, що передує вирішальному дню, юридична особа, що ліквідується, або юридична особа, що виділяється, складає остаточну фінансову звітність. У вирішальний день юридична особа-правонаступник або юридична особа, виділена шляхом виділення, складає вступний баланс.
(1) Перетворення юридичної особи, внесене до державного реєстру, набуває чинності з дня внесення запису до державного реєстру. У такому випадку вирішальна дата встановлюється таким чином, щоб вона не передувала даті подання пропозиції про реєстрацію перетворення в публічному реєстрі більш ніж на дванадцять місяців.
(2) Якщо залучені особи зареєстровані в публічному реєстрі в різних районах, пропозиція про реєстрацію перетворення подається в будь-якому з них, і державний орган вносить усі зафіксовані факти в публічний реєстр того самого дня.
(1) Злиття відбувається шляхом злиття або злиття щонайменше двох юридичних осіб-учасників. Злиття або злиття вважається передачею бізнесу роботодавця.
(2) У злитті принаймні одна із залучених сторін припиняє своє існування; права та обов'язки осіб, що припиняються, переходять лише до однієї з учасників як юридичної особи-правонаступника.
(3) У разі злиття всі особи-учасники припиняють існування, а замість них створюється нова юридична особа як правонаступник; до нього переходять права та обов'язки всіх зниклих осіб.
(1) Юридична особа, що виділяється, поділяється із створенням нових юридичних осіб або поділяється при одночасному приєднанні до інших юридичних осіб (далі - поділ шляхом приєднання). Юридична особа також може бути створена шляхом поділу або поєднанням кількох способів поділу. Поділ шляхом злиття, виділення, а також інші способи поділу вважаються передачею бізнесу роботодавця.
(2) Якщо юридична особа, що поділена шляхом поділу, припиняє існування і її права та обов'язки переходять до кількох юридичних осіб-правонаступників, то
a) якщо юридичні особи-правонаступники беруть участь у поділі як уже існуючі особи, то це поділ шляхом приєднання,
b) якщо юридичні особи-правонаступники ще не створюються шляхом поділу, то це поділ із створенням нових юридичних осіб.
(3) При поділі юридичної особи шляхом виділення не ліквідовується і не припиняється юридична особа, що виділяється, а відокремлена частина її прав та обов'язків переходить до існуючого або новоствореного правонаступника.
У випадках, зазначених у частині 179 або 2 статті 3, компетентний орган юридичної особи вирішує, які працівники юридичної особи, що припиняється, стануть працівниками окремих юридичних осіб-правонаступників.
Юридичні особи, що мають різні організаційно-правові форми, можуть об'єднуватися і розділятися лише у випадках, передбачених законом.
Якщо при перетворенні юридичної особи її майно переходить до юридичної особи-правонаступника, а відповідно до іншого правового акту для переходу прав та обов'язків потрібна згода органу державної влади, ця згода також необхідна. на перетворення юридичної особи.
(1) При зміні організаційно-правової форми юридична особа, організаційно-правова форма якої змінюється, не анулюється і не припиняється, змінюються лише її правові умови, а у випадку корпорації також правовий статус її учасників.
(2) Якщо день складання проекту договору або рішення про зміну організаційно-правової форми не є датою балансу відповідно до іншого правового акта, юридична особа складає проміжний фінансовий звіт за цей день. Дані, з яких складається фінансова звітність, на дату здійснення зміни організаційно-правової форми не повинні передувати даті прийняття юридичною особою рішення про зміну організаційно-правової форми більш ніж на три місяці.
(1) Про перетворення юридичної особи, створеної законом, може бути прийнято рішення, якщо це прямо передбачено законом.
(2) Перетворення юридичної особи, створеної за рішенням органу державної влади, приймається цим органом.
Припинення юридичної особи
Юридична особа, зареєстрована у державному реєстрі, припиняє існування в день виключення з державного реєстру.
Юридична особа, яка не підлягає реєстрації у державному реєстрі, припиняє своє існування після завершення ліквідації.
(1) Метою ліквідації є розрахунок майна юридичної особи, що ліквідується (ліквідаційна сутність), погашення заборгованості перед кредиторами та розпорядження залишками чистих активів у результаті ліквідації (з ліквідаційним балансом) відповідно до закону.
(2) Юридична особа припиняється в день її припинення або визнання недійсною. У разі ліквідації юридичної особи, зареєстрованої в державному реєстрі, ліквідатор без затримки пропонує внести в державний реєстр запис про ліквідацію. Під час ліквідації юридична особа використовує своє найменування з додатком «при ліквідації».
Якщо юридична особа ліквідується, ніхто не може законно діяти від її імені поза межами, встановленими в § 196, з моменту, коли він дізнався про її ліквідацію або коли він повинен був і міг про це дізнатися.
(1) При ліквідації уповноважений орган призначає юридичну особу ліквідатора; Ліквідатором може бути лише особа, яка має право входити до складу статутного органу. Якщо повноваження ліквідатора припиняються до припинення юридичної особи, уповноважений орган юридичної особи без невиправданої затримки призначає нового ліквідатора.
(2) Якщо юридична особа перебуває в стані ліквідації і ліквідатора не було викликано, його повноваження здійснюють усі члени статутного органу.
Якщо для ліквідації юридичної особи викликано кількох ліквідаторів, вони утворюють колегіальний орган.
(1) Ліквідатор призначається судом і без подання юридичній особі, яка розпочала ліквідацію без виклику ліквідатора відповідно до статті 189. Суд призначає ліквідатора, навіть якщо він сам прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
(2) За пропозицією особи, яка засвідчує правову зацікавленість у цьому, суд звільняє ліквідатора, який неналежним чином виконує свої обов'язки, та призначає нового ліквідатора.
(3) Якщо не було подано іншої пропозиції або якщо пропозиція не може бути задоволена, суд може призначити члена статутного органу ліквідатором у порядку, передбаченому пунктами 1 або 2, навіть без його згоди. Такий ліквідатор не може відмовитися від займаної посади. Однак він може запропонувати суду звільнити його з посади, якщо доведе, що від нього не можна справедливо вимагати виконання посади.
(4) Якщо ліквідатор не може бути призначений навіть відповідно до пункту 3, суд призначає його з числа осіб, включених до списку арбітражних керуючих.
Якщо ліквідатор був призначений судом, треті особи повинні надавати йому співпрацю в тому ж обсязі, в якому вони зобов’язані надавати її арбітражному керуючому.
Ліквідатор набуває повноважень статутного органу з моменту його призначення. Ліквідатор несе рівну відповідальність за належне виконання своїх обов'язків члена статутного органу.
Лише суд може звільнити призначеного на посаду ліквідатора.
Винагорода ліквідатора та порядок її виплати визначаються особою, яка його викликала.
(1) Діяльність ліквідатора може переслідувати лише мету, яка відповідає суті та меті ліквідації.
(2) Якщо юридична особа придбала спадщину або заповідач з умовою, строковим зобов’язанням або розпорядженням, ліквідатор дотримується цих обмежень. Але якщо юридична особа отримала кошти цільового призначення з державних бюджетів, ліквідатор використає ці кошти за рішенням органу, який їх надав; Аналогічно поступає ліквідатор, якщо юридична особа отримала кошти, спрямовані на досягнення суспільно корисної мети.
Під час ліквідації ліквідатор переважно задовольняє вимоги працівників; це не стосується випадків, коли юридична особа є банкрутом.
(1) Про початок ліквідації юридичної особи ліквідатор повідомляє всіх відомих кредиторів.
(2) Ліквідатор без невиправданої затримки публікує принаймні двічі поспіль з інтервалом принаймні два тижні повідомлення згідно з параграфом 1 разом із закликом до кредиторів зареєструвати свої вимоги протягом періоду, який не повинен бути коротшим ніж три місяці. з другої публікації.
(1) Ліквідатор складає вступний баланс та опис майна юридичної особи на дату виходу юридичної особи на ліквідацію.
(2) Ліквідатор видасть інвентаризацію активів проти оплати витрат будь-якому кредитору, який цього вимагає.
Якщо під час ліквідації ліквідатор виявляє, що юридична особа є банкрутом, він без зайвої затримки подає заяву про банкрутство, якщо це не стосується випадку, зазначеного в § 201.
(1) Якщо йдеться про випадок відповідно до пункту 173 статті 2, і доходів від ліквідації недостатньо для погашення всіх боргів, ліквідатор сплачує витрати на ліквідацію з доходів у першій групі, задовольнить вимоги працівників із залишку у другій групі, а потім погасити вимоги інших кредиторів у третій групі.
(2) У разі неможливості повністю задовольнити вимоги в одній групі вони задовольняються пропорційно.
(1) У разі неможливості монетизації всього ліквідаційного майна протягом розумного строку ліквідатор покриває витрати та претензії з першої, а потім з другої групи, якщо це можливо, з часткової виручки; це не впливає на § 201, абзац 2. Тоді ліквідатор пропонує кредиторам вимог третьої групи ліквідаційну субстанцію для сплати боргів.
(2) У разі неможливості монетизації хоча б частини ліквідаційного майна в розумний строк або якщо претензії першої та другої груп не повністю погашені за рахунок часткової виручки, ліквідатор пропонує ліквідаційне майно перейти до власності. всі кредитори.
(3) Кредитор, якому було запропоновано ліквідаційні активи відповідно до параграфів 1 або 2 і який не відповів на пропозицію протягом двох місяців, вважається таким, що прийняв пропозицію; цей ефект не відбудеться, якщо ліквідатор не проінструктував його в пропозиції.
(1) Кредитори, які приймають ліквідаційну масу, мають право на частку, яка визначається співвідношенням розміру їх вимог; в решті позовні вимоги погашені.
(2) У разі відмови будь-кого з кредиторів від участі у витребуванні ліквідаційної маси його вимога вважається погашеною. Це не стосується випадків, коли згодом будуть виявлені раніше невідомі активи юридичної особи.
(1) Якщо всі кредитори відмовляються прийняти ліквідаційну речовину, ліквідаційна речовина переходить до держави в день припинення юридичної особи; ліквідатор без затримки повідомляє про це компетентний орган згідно з іншим законом.
(2) Не зважаючи на розділи 201–203, кредитор, який є забезпеченим кредитором згідно з іншим законом, має право на задоволення із забезпечення, яким була забезпечена його вимога. Якщо забезпечений кредитор не повністю задоволено свою вимогу таким чином, він має право на решту виконання згідно з розділами 201-203.
(1) Як тільки ліквідатор завершить усе, що передує обробці ліквідаційного балансу або передачі ліквідаційних активів відповідно до § 202 або повідомлення відповідно до § 204, він повинен скласти остаточний звіт про хід ліквідації, в якому він повинен зазначити принаймні те, як ліквідаційні активи були ліквідовані, а також, якщо це можливо, пропозицію щодо використання ліквідаційного балансу. У той же день ліквідатор складає фінансовий звіт. Ліквідатор розписується на фінансовому звіті.
(2) Остаточний звіт, пропозиція щодо використання ліквідаційного балансу та фінансова звітність ліквідатор подає на затвердження особі, яка його призначила на посаду. Особа, яка стала ліквідатором згідно з частиною 189 статті 1, повинна подати остаточний звіт, пропозицію щодо використання ліквідаційного балансу та фінансову звітність до органу юридичної особи, який має повноваження звільнити її з посади, або влада контролювати його. У разі відсутності такого повноваження ліквідатор подає ці документи та пропозиції на затвердження суду.
(3) Виключенню юридичної особи з державного реєстру не перешкоджає незатвердження документів, зазначених у частині першій.
(1) До тих пір, поки права всіх кредиторів, які вчасно подали свої претензії відповідно до розділу 198, не задоволені, частка ліквідаційного балансу не може бути виплачена ні у формі авансового платежу, ні використана в будь-який інший спосіб.
(2) Якщо вимога є оскарженою або ще не підлягає погашенню, ліквідаційний баланс може бути використаний, лише якщо кредитору було надано достатнє забезпечення.
Ліквідація закінчується використанням ліквідаційного балансу, прийняттям ліквідаційної субстанції кредитором або відмовою від неї. Пропозицію про виключення юридичної особи з державного реєстру вносить ліквідатор протягом тридцяти днів з дня закінчення ліквідації.
Якщо ще до виключення юридичної особи з державного реєстру буде виявлено її раніше невідоме майно або якщо виникне необхідність вжиття інших необхідних заходів, ліквідація не припиняється і ліквідатор розрахується з цим майном або здійснить інші необхідні заходи. Після закінчення цих переговорів він діє відповідно до розділів 205-207; положення § 170 не застосовуються.
(1) Якщо після виключення юридичної особи з державного реєстру буде виявлено невідоме майно юридичної особи або якщо з’явиться інший інтерес, який підлягає правовому захисту, суд за пропозицією особи, яка засвідчує правові інтереси, скасовує виключення юридичної особи, постановляє ухвалу про про його ліквідацію та призначає ліквідатора. Відповідно до цього рішення особа, яка веде державний реєстр, вносить до нього відомості про відновлення юридичної особи, факт її ліквідації та відомості про ліквідатора. З моменту відновлення юридична особа розглядалася так, ніби вона ніколи не припиняла існування.
(2) Якщо юридичну особу було відновлено у зв'язку з виявленням невідомого майна, незадоволені вимоги її кредиторів підлягають поновленню.
Підрозділ 1Взагалі про корпорації
(1) Корпорація створюється як юридична особа спільнотою осіб.
(2) Юридична особа, утворена одним учасником, розглядається як корпорація.
(1) Корпорація може мати одного члена, якщо це дозволено законом. У такому випадку окремий член корпорації не може добровільно припинити своє членство, якщо внаслідок цього його місце не займе нова особа.
(2) Якщо кількість учасників акціонерного товариства стає меншою за встановлену законом кількість, суд виключає його навіть без клопотання і приймає рішення про його ліквідацію. Однак спочатку він дасть їй розумний період часу, щоб виправити ситуацію.
(1) Приймаючи членство в товаристві, член зобов'язується чесно поводитися з ним і зберігати внутрішній порядок. Корпорація не повинна безпідставно сприяти або ставити в невигідне становище свого члена і повинна захищати його права членства та законні інтереси.
(2) Якщо учасник приватної корпорації зловживає правом голосу на шкоду загалу, суд за пропозицією особи, яка підтверджує законний інтерес, вирішить, що голос цього учасника не може бути врахований протягом певного часу. справа. Це право втрачається, якщо клопотання не подано протягом трьох місяців з дня, коли сталося зловживання голосом.
Якщо учасник корпорації або член її органу завдає корпорації шкоду у спосіб, який встановлює його обов'язок відшкодувати і внаслідок чого іншому учаснику корпорації також було завдано збитків у частині вартості його участі, і якщо тільки цей учасник вимагає відшкодування, суд може покласти на потерпілого зобов'язання навіть без спеціальної пропозиції відшкодувати заподіяну шкоду лише корпорації, якщо це виправдовують обставини справи, особливо якщо достатньо очевидно, що такий захід також відшкодує шкоду до знеціненої участі.
(1) Щонайменше три особи, керуючись спільними інтересами, можуть створити асоціацію для її здійснення як самоврядне добровільне об'єднання членів і об'єднатися в неї.
(2) Якщо асоціації створюють нову асоціацію як свою асоціацію для досягнення спільних інтересів, вони виражають її асоціаційний характер у назві нової асоціації.
(1) Ніхто не може бути примушений до участі в асоціації і нікому не може бути заборонено вийти з неї.
(2) Члени товариства не відповідають за його боргами.
Назва об’єднання має містити слова «об’єднання» або «зареєстроване об’єднання», але достатньо буде скорочення «з.с».
(1) Основною діяльністю об'єднання може бути лише задоволення і захист тих інтересів, для реалізації яких об'єднання було створено. Підприємництво чи інша діяльність, що приносить прибуток, не може бути основною діяльністю товариства.
(2) Крім основної діяльності, товариство може також розвивати допоміжну господарську діяльність, яка полягає у підприємницькій або іншій діяльності, що приносить прибуток, якщо її метою є забезпечення основної діяльності або економне використання майна товариства.
(3) Прибуток від діяльності об’єднання може бути використаний лише на здійснення діяльності об’єднання, в тому числі на управління об’єднанням.
Засновники створюють асоціацію за умови згоди щодо змісту статуту; статут містить принаймні
a) назву та юридичну адресу об'єднання,
b) мета об'єднання,
c) права та обов'язки членів щодо асоціації або визначення способу виникнення їхніх прав та обов'язків,
d) визначення статутного органу.
Статутом може встановлюватися галузева асоціація як організаційна одиниця асоціації або визначатися порядок створення галузевої асоціації та який орган приймає рішення про створення, ліквідацію чи перетворення галузевої асоціації.
(1) Якщо статут визначає різні види членства, він також визначає права та обов’язки, пов’язані з окремими видами членства.
(2) Обмеження прав або розширення обов'язків, пов'язаних з певним видом членства, може бути здійснено лише на умовах, заздалегідь визначених у статуті, в іншому випадку за згодою більшості зацікавлених членів. Це не стосується випадків, коли асоціація має обґрунтовану причину для обмеження прав або розширення обов’язків.
Повний статут повинен бути поданий за зареєстрованим офісом асоціації.
(1) Асоціація може бути створена також за рішенням установчих зборів асоціації. На установчих зборах аналогічно застосовуються положення про збори членів.
(2) Учасник складає проект статуту та в належному порядку запрошує інших зацікавлених осіб на установчі збори. Керуючий або уповноважена ним особа перевіряє правильність і повноту заповнення списку присутніх.
Кожен, хто присутній на установчих зборах і відповідає умовам членства в Асоціації, вноситься до списку присутніх і підписується своїм прізвищем та місцем проживання. Керуючий або уповноважена ним особа перевіряє правильність і повноту списку присутніх. Вважається, що особи, зареєстровані в списку присутніх, подали відповідну заяву до асоціації.
(1) Установчі збори відкриває скликаючий або уповноважена ним особа. Він повідомляє установчі збори про кількість присутніх і про дії, які скликач уже вчинив в інтересах асоціації. Він також запропонує установчим зборам правила їх роботи та обрання голови та інших посадових осіб.
(2) Установчі збори обирають членів тих органів, які вони повинні обирати відповідно до закону та статуту.
(3) Установчі збори приймають рішення більшістю голосів присутніх під час голосування.
(4) Кожен, хто голосував проти прийняття проекту статуту, може відмовитися від подання до об’єднання. Про це робиться запис у списку присутніх з підписами особи, яка виходить, та особи, яка зробила запис.
Якщо в установчих зборах беруть участь не менше трьох осіб, вони можуть затвердити статут відповідно до § 218.
(1) Асоціація створюється в день реєстрації в державному реєстрі.
(2) Пропозицію про реєстрацію об'єднання в публічному реєстрі вносять засновники або особа, визначена установчими зборами.
(3) Якщо протягом тридцяти днів з дня подання заяви про реєстрацію об’єднання не внесено до державного реєстру та протягом цього строку не прийнято рішення про відмову в реєстрації, об’єднання вважається внесеним до державного реєстру за тридцятого дня з дня подання заяви.
Якщо асоціація продовжує діяти навіть після відмови в її реєстрації в публічному реєстрі, застосовуються положення про компанію.
(1) Правосуб'єктність галузевого об'єднання є похідною від правосуб'єктності головного об'єднання. Дочірнє товариство може мати права та обов'язки та набувати їх в обсязі, визначеному статутом основного товариства та внесеним до державного реєстру.
(2) Найменування галузевого об'єднання повинно містити ознаку назви основного об'єднання та виражати його характеристику галузевого об'єднання.
(1) Галузева асоціація створюється з дня внесення її до державного реєстру.
(2) Головне об'єднання подає пропозицію про реєстрацію галузевого об'єднання в публічному реєстрі.
(3) Якщо протягом тридцяти днів з дня внесення пропозиції про реєстрацію не прийнято рішення про реєстрацію або про відмову в ній, галузева організація вважається зареєстрованою у державному реєстрі.
(4) Головна асоціація є повноважною та пов’язаною спільно з дочірньою асоціацією з судових процесів галузевої асоціації, які відбулися до дати її реєстрації в публічному реєстрі. З дати реєстрації галузевої асоціації у державному реєстрі головна асоціація гарантує борги галузевої асоціації в межах, визначених статутом.
(1) Скасуванням основної асоціації також скасовується допоміжна асоціація.
(2) Головна асоціація не може бути розпущена, доки не будуть розпущені всі допоміжні асоціації.
З набуттям статусу комунального підприємства для основного об'єднання, дочірні об'єднання також набувають цей статус. Якщо основне об'єднання відмовляється від статусу комунального підприємства або якщо він у нього вилучається, дочірні об'єднання також втрачають його.
(1) Якщо інше не встановлено статутом, членство в товаристві є обов’язковим для особи учасника і не переходить до його правонаступника.
(2) Якщо учасником об’єднання є юридична особа, її представляє статутний орган, якщо юридична особа не визначила іншого представника.
(1) Після створення асоціації членство в ній може бути встановлено шляхом прийняття до членів або в інший спосіб, визначений статутом.
(2) Особи, які претендують на членство в асоціації, виявляють свою волю дотримуватись статуту з моменту, коли вони стають членами асоціації.
(3) Рішення про прийняття до членів приймається органом, визначеним статутом, інакше вищим органом асоціації.
Членство в головному об'єднанні вважається створеним членством у дочірньому об'єднанні; це також стосується припинення членства.
Статутом може бути визначено розмір і термін сплати членських внесків або визначено, який орган асоціації визначає розмір і термін сплати членських внесків і яким чином.
(1) Якщо асоціація веде список членів, статут визначає, як вносяться записи та вилучення, пов’язані з членством осіб в асоціації, у списку членів. У статуті також буде визначено, як буде доступний список членів, чи він не буде доступний.
(2) Кожен член, включаючи колишніх членів, отримає підтвердження від асоціації за свій рахунок, на їх прохання з випискою зі списку членів, що містить його персональні дані, або підтвердження про видалення цих даних. Замість померлого члена може подати заяву на отримання свідоцтва його дружина, дитина або батько, а якщо їх немає, на отримання свідоцтва може подати інша близька особа або спадкоємець, якщо вони продемонструють інтерес, який заслуговує правового захисту.
(3) Список учасників може бути опублікований за згодою всіх членів, які в ньому зареєстровані; при публікації неповного списку членів має бути очевидно, що він є неповним.
Членство в Асоціації припиняється шляхом виходу, виключення або в інший спосіб, визначений статутом чи законом.
Якщо в статуті не передбачено інше, членство припиняється, якщо член не сплачує членський внесок навіть протягом розумного терміну, зазначеного асоціацією додатково у заклику до оплати, хоча він був попереджений про такі наслідки у заклику.
(1) Якщо в статуті не зазначено інше, асоціація може виключити члена, який серйозно порушив зобов’язання, що випливають із членства, і не звернувся за виправленням протягом розумного періоду часу, навіть після запиту асоціації. Виклик не потрібний, якщо порушення обов'язків не можна виправити або якщо воно завдало особливо серйозної шкоди асоціації.
(2) Рішення про виключення вручається виключеному члену.
(1) Якщо статут не визначає інший орган, статутний орган приймає рішення про виключення члена.
(2) Якщо інше не передбачено статутом, будь-який член може подати письмову пропозицію про виключення; у пропозиції зазначаються обставини, що підтверджують причину виключення. Член, проти якого спрямовано клопотання, повинен мати можливість ознайомитися з клопотанням про виключення, вимагати його пояснення, а також викласти та задокументувати все, що йому вигідно.
(1) Учасник може протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання рішення в письмовій формі запропонувати, щоб рішення про його виключення було переглянуто арбітражним комітетом, якщо статут не визначає інший орган.
(2) Компетентний орган скасовує рішення про виключення члена, якщо виключення суперечить закону чи статуту; може скасувати рішення про виключення члена в інших обґрунтованих випадках.
Виключений член може протягом трьох місяців з моменту вручення остаточного рішення асоціації про його виключення запропонувати суду вирішити питання про недійсність виключення; інакше це право втрачає силу. Якщо рішення йому не було доведено, учасник може подати пропозицію протягом трьох місяців з дня, коли йому стало відомо про це, але не пізніше одного року з дня, коли після винесення рішення припиняється його повноваження. до списку членів внесено членство шляхом виключення; інакше це право втрачає силу.
Органами об'єднання є статутний орган і вищий орган, можливо контрольна комісія, арбітражна комісія та інші органи, визначені статутом. Органи асоціації можуть називати статути як завгодно, якщо це не створює оманливого уявлення про їх характер.
Статут визначає, чи є статутний орган колективним (комітет) чи одноособовим (голова). Якщо інше не встановлено статутом, членів статутного органу обирає та звільняє вищий орган товариства.
Рішення зборів членів чи іншого органу, що суперечить нормам моралі або змінює статут таким чином, що його зміст суперечить імперативним положенням закону, вважається таким, що не приймалося. Це стосується навіть якщо було прийнято рішення з питання, щодо якого цей орган не має повноважень приймати рішення.
(1) Якщо статутом не визначено строк повноважень членів виборних органів об’єднання, цей строк становить п’ять років.
(2) Якщо інше не встановлено статутом, члени виборних органів товариства, чисельність яких не зменшилася менше половини, можуть кооптувати своїх замінників на наступне засідання органу, відповідального за обрання.
(3) Якщо статут не визначає інше, § 156 і § 159, параграф 2, а також положення про збори членів застосовуються до скликання, зборів і прийняття рішень колегіальними органами асоціації.
(1) Статутом визначається, який орган є вищим органом об'єднання; до його повноважень, як правило, входить визначення основних напрямків діяльності об'єднання, прийняття рішень про внесення змін до статуту, затвердження фінансових результатів об'єднання, оцінка діяльності інших органів об'єднання та їх учасників, а також прийняття рішення про розпуск об'єднання з ліквідацією або його перетворення. .
(2) Якщо відповідно до статуту статутний орган об’єднання є одночасно його вищим органом і якщо воно не здійснює повноважень протягом більше одного місяця, не менше однієї п’ятої членів об’єднання може скликати збори всіх членів. асоціації; до зборів переходить компетенція вищого органу асоціації. Це не застосовується, якщо статут передбачає інше.
(3) Якщо інше не встановлено статутом, вищим органом товариства є збори учасників; положення розділів 248 - 257 застосовуються до зборів членів, якщо статут не визначає інше.
(1) Збори учасників скликаються статутним органом асоціації не рідше одного разу на рік.
(2) Статутний орган асоціації скликає збори членів за ініціативою не менш як третини членів асоціації або контрольного органу асоціації. Якщо статутний орган об’єднання не скликає збори членів протягом тридцяти днів з дня надходження ініціативи, особа, яка подала ініціативу, може скликати збори членів за рахунок об’єднання самостійно.
(1) Збори членів скликаються в установленому порядку у строк, визначений статутом, в іншому випадку не пізніш як за тридцять днів до їх проведення. Місце, час і порядок денний засідання повинні бути зрозумілі із запрошення.
(2) Якщо збори скликаються відповідно до § 248, порядок денний зборів може бути змінений проти пропозиції, викладеної в ініціативі, лише за згодою особи, яка подала ініціативу.
(3) Місце і час проведення зборів визначаються таким чином, щоб якомога менше обмежити можливість участі в них членів.
(1) Особа, яка скликала збори, може їх скасувати або відкласти в тому ж порядку, в якому вони були скликані. Якщо це станеться менш ніж за тиждень до оголошеної дати зборів, асоціація компенсує членам, які були присутні на зборах згідно із запрошенням, цілеспрямовано понесені витрати.
(2) Якщо засідання скликано згідно з § 248, воно може бути скасовано або відкладено лише за клопотанням або за згодою особи, яка його ініціювала.
Кожен член має право брати участь у зборах, вимагати і отримувати пояснення з питань діяльності товариства, якщо запитувані пояснення стосуються предмета зборів членів. Якщо член запитує на зборах інформацію про факти, заборонені законом або розголошення яких завдасть серйозної шкоди об’єднанню, вони не можуть бути надані.
(1) Збори членів можуть приймати рішення за участю більшості членів асоціації. Рішення приймається більшістю голосів присутніх під час прийняття рішення членів; кожен член має один голос.
(2) Якщо статут визначає, регулюючи різні типи членства в асоціації, що лише дорадчий голос пов’язаний з певним типом членства, цей голос не враховується для цілей пункту 1.
(1) Той, хто починає нараду, перевіряє, чи можуть наради учасників досягти рішення. Після цього вони забезпечать обрання голови зборів і, можливо, інших посадових осіб, якщо їх обрання вимагає статут.
(2) Голова веде збори згідно з оголошеним порядком денним, якщо збори членів не приймуть рішення завершити збори достроково.
(3) Питання, яке не було включене до порядку денного зборів на момент його оголошення, може бути вирішене лише за участю та згодою всіх членів Асоціації, які мають право голосу.
(1) Статутний орган об’єднання забезпечує складання протоколу зборів протягом тридцяти днів після їх закінчення. Якщо це неможливо, протокол складається особою, яка головувала на зборах або була уповноважена на це зборами членів.
(2) У протоколі повинно бути зазначено, хто і як скликав збори, коли вони проводилися, хто їх розпочав, хто на них головував, яких посадових осіб обирали збори членів, якщо такі були, які рішення були прийняті та коли складався протокол.
(3) Кожен член Асоціації може ознайомитися з протоколом зборів на умовах, визначених статутом. Якщо інше не встановлено статутом, це право може бути реалізоване за місцем реєстрації об’єднання.
Статутом може бути визначено, що збори членів будуть проводитися у формі неповних зборів, або які питання не можуть вирішуватися таким чином. Якщо статут дозволяє проведення неповних зборів членів, він також визначає період, протягом якого мають проводитися всі збори. Для наявності кворуму та прийняття рішення кількість учасників та кількість поданих голосів сумуються.
(1) Статутом може бути визначено, що повноваження зборів членів здійснюють збори делегатів.
(2) Кожен делегат має бути обраний рівною кількістю голосів. Якщо це неможливо легко зробити, статут може вказати розумне відхилення для виборів делегатів.
(1) Якщо збори членів не можуть прийняти рішення на своїх зборах, статутний орган або особа, яка скликала перші збори, може протягом п’ятнадцяти днів після попереднього збору скликати збори членів для проведення замінних зборів із новим запрошенням. Із запрошення повинно бути зрозуміло, що це замінне засідання зборів членів. Замінне засідання зборів учасників повинно бути проведено не пізніше шести тижнів з дня попереднього скликання зборів учасників.
(2) На позачергових зборах збори членів можуть розглядати лише питання, включені до порядку денного попередніх зборів. Він може прийняти рішення за участю будь-якої кількості членів, якщо інше не передбачено статутом.
(3) Якщо збори членів приймають рішення на зборах суб-членів або якщо збори делегатів ухвалюють рішення замість цього, процедура відповідно до параграфів 1 і 2 є аналогічною.
Недійсність рішення органу об'єднання
Будь-який член об'єднання або будь-хто, хто має в ньому інтерес, гідний правового захисту, може запропонувати суду вирішити питання про недійсність рішення органу об'єднання через його суперечність закону чи статуту, якщо недійсність не може оскаржуватися до органів асоціації.
Право на позов про визнання недійсним рішення втрачається протягом трьох місяців з дня, коли заявник дізнався або міг дізнатися про рішення, але не пізніше одного року з дня прийняття рішення.
(1) Суд не визнає рішення недійсним, якщо мало місце порушення закону чи статуту без серйозних правових наслідків, і якщо це в інтересах асоціації, які заслуговують правового захисту, не скасовувати рішення.
(2) Суд не визнає рішення недійсним, навіть якщо воно суттєво вплине на добросовісно набуте право третьої особи.
(1) Якщо асоціація серйозно порушила основне право члена на членство, член має право на адекватну сатисфакцію.
(2) Якщо асоціація заперечує, суд не надає права на сатисфакцію члену асоціації, якщо вона не була застосована
a) у строк, встановлений для подання заяви про визнання рішення недійсним, або
b) протягом трьох місяців з дати набрання чинності рішення про відхилення пропозиції, якщо ця пропозиція була відхилена згідно з § 260.
(1) Якщо статутом засновується ревізійна комісія, вона повинна мати не менше трьох осіб. Якщо інше не встановлено статутом, члени контрольної комісії обираються та звільняються з посад її зборами. Якщо в статуті встановлено, що члени контрольної комісії призначаються на посаду або звільняються з посади статутним органом, це не враховується.
(2) Якщо статутом не встановлено інших обмежень, членство в контрольній комісії не сумісне з членством у статутному органі товариства або з виконанням функцій ліквідатора.
Контрольна комісія здійснює нагляд за належним веденням справ асоціації та відповідністю діяльності асоціації статуту та правовим нормам, якщо статутом не покладено на неї додаткові повноваження. У разі виявлення недоліків контрольна комісія звертає на них увагу статутного органу, а також інших органів, визначених статутом.
У межах повноважень контрольної комісії її уповноважений член може ознайомлюватися з документами Асоціації та вимагати пояснень з окремих питань від членів інших органів Асоціації або її працівників.
У разі створення арбітражної комісії вона вирішує спірні питання, що належать до відання федерального самоврядування в обсязі, визначеному законом; якщо статутом не визначено компетенцію арбітражної комісії, вона вирішує спори між членом і асоціацією щодо сплати членських внесків і переглядає рішення про виключення члена з асоціації.
(1) Якщо інше не встановлено статутом, арбітражна комісія складається з трьох членів, які обираються та звільняються зборами учасників або зборами учасників об’єднання.
(2) Членом арбітражного комітету може бути лише повнолітня та повністю самостійна особа, яка не є членом статутного органу чи контрольного комітету в асоціації. Якщо ніхто не запропонував визнати обрання члена арбітражного комітету недійсним через відсутність доброчесності, вважається, що було обрано чесну особу, за умови зміни обставин.
(3) Член арбітражної комісії не допускається до участі в третейській комісії, якщо обставини справи перешкоджають або могли перешкодити йому прийняти неупереджене рішення.
Провадження в арбітражній комісії регулюється іншою правовою нормою.
(1) Суд розпускає товариство з ліквідацією за пропозицією особи, яка має в цьому законний інтерес, або навіть без пропозиції, якщо товариство, незважаючи на повідомлення суду,
a) здійснює діяльність, заборонену § 145,
b) здійснює діяльність з порушенням § 217,
c) змушує третіх осіб стати членами асоціації, брати участь у її діяльності чи підтримувати її, або
d) запобігає виходу членів з асоціації.
(2) Положення § 172 не змінено.
(1) При розпуску товариства з ліквідацією ліквідатор складає опис майна і надає його всім членам у місцезнаходження товариства.
(2) Ліквідатор видасть інвентаризацію активів проти оплати витрат будь-якому члену, який цього вимагає.
(1) Якщо ліквідатора неможливо назвати інакше, суд призначає ліквідатором одного із членів статутного органу і без його згоди. Якщо це неможливо, суд призначає члена товариства ліквідатором і без його згоди.
(2) Ліквідатор, призначений відповідно до пункту 1, не може відмовитися від своєї посади, але він може запропонувати суду звільнити його з посади, якщо він доведе, що від нього не можна справедливо вимагати виконання його посади.
Ліквідатор монетизує ліквідаційну актив лише в обсязі, необхідному для погашення боргів товариства.
(1) Ліквідаційним залишком відповідно до статуту розпоряджається ліквідатор. Якщо статут об’єднання зі статусом громадської користі визначає, що ліквідаційний баланс має використовуватися не для суспільно корисних цілей, це не береться до уваги.
(2) Якщо ліквідаційний залишок не може бути розпоряджений відповідно до статуту, ліквідатор пропонує ліквідаційний залишок товариству з аналогічною метою. Якщо це неможливо, ліквідатор запропонує ліквідаційний баланс муніципалітету, на території якого знаходиться зареєстрований офіс асоціації. Якщо муніципалітет не прийме пропозицію протягом двох місяців, ліквідаційний баланс отримує регіон, на території якого знаходиться юридична адреса асоціації. Якщо муніципалітет чи регіон отримають ліквідаційний баланс, вони використовуватимуть його лише з метою суспільного блага.
Якщо асоціація отримала цільове виконання з державного бюджету, положення § 272 не застосовуються, і ліквідатор розпоряджається відповідною частиною ліквідаційного балансу згідно з рішенням компетентного органу.
Об'єднання-учасники укладають договір про злиття як договір про злиття об'єднань або як договір про злиття об'єднань.
Договір про злиття містить принаймні інформацію про назву, місцезнаходження та ідентифікаційну інформацію кожного з об’єднань-учасників із зазначенням того, яке об’єднання є об’єднанням, що припиняється, а яке – об’єднанням-правонаступником, а також вирішальна дата.
(1) Договір про злиття об'єднань містить також договір про статут об'єднання-правонаступника.
(2) Якщо при приєднанні змінюється статут товариства-правонаступника, договір про приєднання також містить згоду про цю зміну.
(1) Разом із проектом договору про злиття члени статутних органів об’єднань-учасників готують доповідь із роз’ясненням економічних та правових підстав і наслідків злиття. Звіт також можна підготувати як спільний звіт для всіх асоціацій-учасників.
(2) Акт з роз'ясненням економічних і правових причин і наслідків злиття не потрібно складати, якщо всі учасники об'єднання-учасника входять до його статутного або наглядового органу або якщо всі учасники об'єднання-учасника згодні на це.
Збори учасників, на затвердження яких буде винесено проект договору про приєднання, мають бути оголошені скликачем не пізніше ніж за тридцять днів до їх проведення. Вони повинні бути доступні для всіх членів протягом цього періоду
a) проект договору про приєднання,
b) статут асоціації-правонаступника,
c) звіт про активи та пасиви всіх асоціацій-учасників не старше шести місяців a
d) звіт із поясненням економічних і правових причин і наслідків злиття, якщо його підготовка є необхідною.
(1) Асоціації-учасники повинні опублікувати спільне повідомлення принаймні за тридцять днів до зборів членів, у якому вони вкажуть, яких асоціацій стосується злиття та яка асоціація стане асоціацією-правонаступником.
(2) Якщо асоціація не є одержувачем виконання з державного бюджету, якщо вона має незначну кількість кредиторів і якщо загальна сума боргів є незначною, достатньо, щоб вона надіслала повідомлення відомим кредиторам.
Якщо кредитор об'єднання-учасника пред'явить вимогу протягом шести місяців з дня, коли реєстрація приєднання набула для нього чинності, він має право на достатнє забезпечення у разі погіршення вимоги. Якщо кредитор доведе, що в результаті злиття стягнення вимоги суттєво погіршиться, він має право на достатнє забезпечення навіть до реєстрації злиття в публічному реєстрі.
(1) Проект договору про приєднання затверджується зборами учасників об'єднань-учасників. Збори членів можуть лише затвердити або відхилити проект договору про приєднання.
(2) Збори членів асоціацій-учасників також можуть скликатися спільно. Потім збори членів асоціацій-учасників окремо голосують за проект договору про злиття. Проте, якщо члени органів асоціації-правонаступника обрані після затвердження проекту договору про злиття, збори учасників асоціацій-учасників можуть прийняти рішення про голосування цих членів разом.
Особа, яка підписує проект договору про приєднання від імені об'єднання-учасника, додає до підпису, крім інших вимог, повідомлення про те, що проект договору схвалено зборами учасників об'єднання та коли це сталося. Договір про приєднання приймається рішенням зборів учасників останнього з об'єднань-учасників про затвердження проекту договору про приєднання та його підписання від імені цього об'єднання.
Заява про визнання договору про приєднання недійсним може бути подана лише разом із поданням про визнання недійсним рішення зборів учасників про затвердження цього договору. Вимагати визнання зборів недійсними має право лише об'єднання-учасник або особа, уповноважена вносити подання про визнання зборів членів недійсними.
(1) Пропозиція про внесення об'єднання до державного реєстру подається спільно всіма об'єднаннями-учасниками. Якщо це злиття шляхом злиття, члени статутного органу асоціації-правонаступника також підписують пропозицію.
(2) На підставі пропозиції компетентний орган реєструє злиття шляхом видалення недіючих об’єднань з публічного реєстру в той же день із зазначенням того, хто є їхнім правонаступником, а в разі злиття
a) зі злиттям асоціація-правонаступник зазначає дату вступу в силу злиття та назви, адреси та ідентифікаційну інформацію асоціацій, які об’єдналися з асоціацією-правонаступником, а також будь-які інші зміни в асоціації-правонаступнику, якщо вони відбулися в результаті злиття,
b) шляхом злиття реєструє асоціацію-правонаступник і зазначає назви, адреси та ідентифікаційну інформацію асоціацій, які є її юридичними попередниками.
Після реєстрації злиття в публічному реєстрі договір про злиття не може бути змінений або скасований.
Реєструючи приєднання, учасники ліквідованого товариства стають членами товариства-правонаступника.
(1) Якщо об'єднання-учасники протягом шести місяців з дня укладення договору про приєднання не подадуть пропозиції про реєстрацію приєднання, об'єднання-учасник, яке було готове подати пропозицію, може відмовитися від договору про приєднання. У разі відмови від договору хоча б однієї сторони припиняється обов'язок усіх сторін, встановлений договором.
(2) Якщо об'єднання-учасники не подадуть пропозиції про реєстрацію злиття протягом одного року з дати укладення договору про злиття, вважається, що всі об'єднання-учасники вийшли з договору.
(3) Разом із об’єднанням, яке спричинило несвоєчасне подання пропозиції про реєстрацію приєднання, члени його статутного органу відшкодовують завдані цим збитки іншим об’єднанням, крім тих, які доведуть, що доклали достатньо зусиль для своєчасного подання пропозиції. .
(1) У разі поділу шляхом приєднання між об'єднаннями-учасниками укладається договір про поділ.
(2) Дистриб'юторська угода містить щонайменше
a) дані про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційну інформацію об'єднань-учасників із зазначенням того, яке об'єднання є ліквідованим, а яке - правонаступником,
b) визначення того, які активи та борги недіючої асоціації переходять до асоціацій-правонаступників,
c) визначення того, які працівники асоціації, що припиняється, стають працівниками окремих асоціацій-наступників,
d) День Д.
(3) Якщо в результаті поділу шляхом злиття змінюються статути будь-якого з об'єднань-правонаступників, договір про поділ також містить згоду про цю зміну.
(4) Якщо інше не передбачено договором про поділ, кожен учасник асоціації, що припиняється, набуває членства в усіх асоціаціях-правонаступниках на дату набуття чинності поділу.
(1) У разі поділу з утворенням нових об'єднань розділене об'єднання готує проект поділу.
(2) Проект містить принаймні
a) дані про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційну інформацію об'єднань-учасників із зазначенням того, яке об'єднання є ліквідованим, а яке - правонаступником,
b) визначення того, які активи та борги недіючої асоціації переходять до асоціацій-правонаступників,
c) визначення того, які працівники асоціації, що припиняється, стають працівниками окремих асоціацій-наступників,
d) проекти статутів асоціацій-правонаступників,
e) День Д.
(3) Якщо проектом поділу не передбачено інше, кожен учасник асоціації, що припиняється, набуває членства в усіх асоціаціях-правонаступниках на дату набуття чинності поділу.
(1) Якщо з договору поділу або проекту поділу не зрозуміло, яке майно переходить від розділеного товариства до товариств-правонаступників, товариства-правонаступники є співвласниками такого майна.
(2) Якщо з угоди про поділ або проекту поділу не ясно, які борги переходять від розділеного об’єднання до об’єднань-правонаступників, це стосується того, що об’єднання-наступники несуть солідарну відповідальність за ці борги.
(1) У разі поділу шляхом злиття положення про злиття застосовуються mutatis mutandis.
(2) У разі поділу з утворенням нових об'єднань статутний орган об'єднання, що об'єднується, разом з проектом поділу складає звіт із роз'ясненням економічних і правових причин і наслідків поділу. Звіт не підлягає складанню, якщо всі члени об'єднання є членами його статутного органу або якщо на це згодні всі члени об'єднання.
(1) Збори учасників, на затвердження яких буде винесено договір про поділ або проект про поділ, повинні бути оголошені особою, яка їх скликає, не пізніш як за тридцять днів до їх проведення.
(2) Протягом терміну, зазначеного в пункті 1, асоціація повинна надати всім членам у своєму зареєстрованому офісі звіт статутного органу з поясненням економічних і правових причин і наслідків поділу, якщо його підготовка є необхідною. Звіт повинен містити,
a) якщо це поділ шляхом злиття, пропозицію про угоду про поділ, статут асоціації-правонаступника та звіт про активи та зобов’язання всіх асоціацій-учасників не старше шести місяців, або
b) якщо йдеться про поділ із створенням нових товариств, проект поділу, звіт про майно і пасиви розділеного товариства, а також вступні баланси та проекти статутів товариств-правонаступників.
(1) Принаймні за тридцять днів до зборів членів розділена асоціація повинна опублікувати повідомлення про те, на яку асоціацію впливає поділ і які асоціації стануть її асоціаціями-правонаступниками. У повідомленні розділене об’єднання також інформує кредиторів про їхні права відповідно до розділу 301.
(2) Якщо асоціація не є одержувачем виконання з державного бюджету, якщо вона має незначну кількість кредиторів і якщо загальна сума боргу є незначною, достатньо, щоб вона надіслала повідомлення відомим кредиторам.
(1) Договір про розподіл затверджується зборами членів асоціацій-учасників. Положення § 282 застосовуються mutatis mutandis.
(2) Проект поділу затверджується зборами членів розділеного об'єднання.
(3) Збори членів можуть лише затвердити або відхилити договір поділу чи проект поділу.
(1) Розділена асоціація подає пропозицію про реєстрацію поділу в публічному реєстрі. Якщо це поділ шляхом злиття, спільну пропозицію подають як розділене, так і правонаступник.
(2) На підставі пропозиції компетентний орган реєструє поділ шляхом виключення недіючого об’єднання з публічного реєстру в той же день із зазначенням того, хто є його правонаступником, і після поділу
a) шляхом злиття асоціація-правонаступник зазначає дату набуття чинності поділу шляхом злиття та назву, адресу зареєстрованого офісу та ідентифікаційну інформацію асоціації, яка об’єдналася з асоціацією-правонаступником, а також будь-які інші зміни в асоціації-правонаступнику, якщо вони відбулися в результаті відділу,
b) при створенні нових асоціацій він реєструє асоціації-правонаступники та зазначає назву, юридичну адресу та ідентифікаційну інформацію асоціації, яка є її юридичним попередником.
Після реєстрації поділу в публічному реєстрі ані договір поділу, ані проект поділу не можуть бути змінені чи скасовані.
(1) Якщо під час поділу шляхом злиття об'єднання-учасники протягом шести місяців з дня укладення договору про поділ не подадуть пропозиції про реєстрацію поділу, об'єднання-учасник, яке було готове подати пропозицію, може відмовитися від договору про поділ. . У разі відмови від договору хоча б однієї сторони припиняються обов'язки всіх сторін, встановлені договором.
(2) Якщо при поділі шляхом злиття об'єднання-учасники не подадуть пропозиції про реєстрацію поділу протягом року з дня укладення договору про поділ, вважається, що всі об'єднання-учасники вийшли з договору.
(3) Разом із об’єднанням, яке спричинило невчасне внесення пропозиції про реєстрацію поділу, члени його статутного органу відшкодовують завдані цим збитки іншим об’єднанням, крім тих, які доведуть, що доклали достатніх зусиль для подання пропозиції. вчасно.
Якщо протягом року з дня прийняття рішення про поділ під час поділу зі створенням нових об'єднань об'єднання, що виділяється, не подасть пропозиції про реєстрацію поділу, рішення про поділ скасовується у зв'язку з безпідставним закінченням строку.
(1) Кожна з асоціацій-правонаступників несе солідарну відповідальність з іншими асоціаціями-правонаступниками за боргами, переданими від розділеної асоціації до наступної асоціації-правонаступника.
(2) Якщо активи розділеної асоціації оцінюються експертним висновком, призначеним судом відповідно до іншого закону, включаючи окрему оцінку активів, переданих окремим асоціаціям-правонаступникам, і виконує зобов’язання щодо публікації відповідно до розділу 269, кожна асоціація-правонаступник несе відповідальність за борги згідно з параграфом 1 лише в межах чистої вартості, придбаної підрозділом.
(3) Кредитори, які отримали забезпечення відповідно до розділу 1, не можуть скористатися правом гарантії згідно з параграфами 2 і 300.
Якщо кредитор товариства-учасника подає вимогу протягом шести місяців з дати, коли реєстрація поділу набула для нього чинності, він має право на достатнє забезпечення, якщо доведе, що стягнення вимоги погіршиться. Якщо кредитор доведе, що внаслідок поділу стягнення вимоги суттєво погіршиться, він має право на достатнє забезпечення навіть до внесення поділу до державного реєстру.
(1) Будь-яка особа, чиї законні інтереси зачеплені поділом, має право отримати інформацію від будь-якої з асоціацій-учасників протягом одного місяця після вручення запиту про те, які активи передаються окремим асоціаціям-правонаступникам у результаті поділу.
(2) Якщо боржник недіючого товариства не отримує повідомлення про те, хто є його кредитором після поділу товариства, він може заплатити будь-якому з правонаступників. Якщо кредитори недіючого об'єднання не отримають повідомлення про те, хто є їхнім боржником після поділу об'єднання, вони можуть вимагати платежу від будь-якого з об'єднань-правонаступників.
Якщо статут визначає, що рішення про злиття або поділ об'єднання приймається органом, відмінним від зборів учасників, положення про збори учасників із положень про злиття або поділ об'єднання застосовуються пропорційно до рішення такого органу.
Підрозділ 1Взагалі про основи
Фонд – це юридична особа, створена за рахунок коштів, призначених для певної мети. Його діяльність пов'язана з метою, з якою він був створений.
Фонд створюється установчим судом або законом, в якому також має бути визначено його майнове забезпечення та призначення.
Внутрішні умови діяльності фонду регулюються його статутом.
(1) Засновник засновує фонд для постійного виконання суспільно або економічно корисних цілей. Мета фонду може бути суспільно корисною, якщо вона полягає у підтримці загального добробуту, або благодійною, якщо вона полягає у підтримці певного кола осіб, визначеного індивідуально або іншим чином.
(2) Забороняється створення фонду з метою підтримки політичних партій і рухів чи іншої участі в їх діяльності. Забороняється засновувати фонд, який служить виключно для отримання прибутку. Якщо фонд виконує заборонену мету, суд навіть без клопотання скасовує його та призначає ліквідацію.
(1) Фонд може вести бізнес, якщо бізнес є просто другорядною діяльністю, а доходи від бізнесу служать лише для підтримки його мети; проте фонд не може займатися діяльністю, якщо засновник виключив це в статуті фонду. На таких же умовах фонд може взяти на себе управління комерційною компанією.
(2) Фонд не може бути партнером з необмеженою відповідальністю господарського товариства.
(1) У назві фонду міститься слово «фундамент».
(2) Позначення, що вказує на його призначення, є звичайною частиною назви фонду.
(1) Фонд засновується засновницьким актом, який може бути засновницьким актом або придбанням у разі смерті.
(2) Статут фонду складається однією або кількома особами.
(3) Якщо на стороні засновника фонду виступають декілька осіб, вони вважаються єдиним засновником і повинні діяти в справах фонду одностайно; якщо будь-яка з цих осіб без поважних причин відмовляється надати згоду, суд замінює це своїм рішенням на вимогу будь-кого з інших засновників.
(4) Установчий акт вимагає форми публічного акту.
Установчий статут фонду містить щонайменше
a) найменування та місцезнаходження фонду,
b) найменування засновника та його місце проживання або місцезнаходження,
c) визначення мети, з якою створюється фонд,
d) відомості про розмір внеску кожного засновника,
e) відомості про розмір установчого капіталу,
f) кількість членів ради директорів, а також імена та місця проживання її перших членів та інформацію про те, як члени ради директорів діють від імені фонду,
g) кількість членів наглядової ради, а також імена та місця проживання її перших членів або, якщо наглядова рада не створена, ім’я та місце проживання першого аудитора,
h) призначення менеджера депозиту a
i) умови надання установчих внесків або коло осіб, яким вони можуть бути надані, або коло видів діяльності, які фонд може здійснювати за своїм призначенням, або визначення, що ці вимоги передбачені статутом фонду.
(1) Коли фонд створюється шляхом придбання на випадок смерті, внесок у фонд робиться шляхом призначення фонду спадкоємцем або розпорядженням про заповідання. У такому разі заснування фонду набуває чинності зі смертю спадкодавця.
(2) Якщо акт дарування включено до придбання на випадок смерті, він містить принаймні
a) назва фонду,
b) визначення мети, з якою створюється фонд,
c) інформація про суму вкладу,
d) відомості про розмір установчого капіталу а
e) умови надання установчих внесків або коло осіб, яким вони можуть бути надані, або визначення, що ці вимоги визначаються статутом установи.
(1) Якщо придбання на випадок смерті не містить інших вимог, зазначених у § 310, вирішуватиме їх особа, зазначена в придбанні, інакше виконавець заповіту; це також стосується випадків, коли спадкодавець призначив членів ради директорів або наглядової ради, і один із них помер, не має права обіймати посаду або відмовляється від неї.
(2) Рішення згідно з пунктом 1 вимагає форми публічного документа.
(1) Якщо в установчому акті не визначено предмет вкладу, зобов'язання за вкладом виконується грошима.
(2) Якщо установчим актом визначено, що зобов'язання по вкладу буде виконано шляхом внесення негрошового об'єкта, а це неможливо або якщо вартість вкладу не досягає зазначеного в установчому документі вище, вкладник вважається компенсувати різницю в грошах.
(1) До статуту фонду будуть як мінімум внесені зміни
a) порядок ведення органів фонду та
b) умови надання фондаційних внесків, можливо, також коло осіб, яким вони можуть бути надані.
(2) Якщо засновник разом із статутом не видає статут фонду, він видається правлінням протягом одного місяця з дня створення фонду після попереднього погодження з наглядовою радою. Якщо установчим статутом це не виключено, рішення про зміни до статуту приймає рада директорів після попереднього погодження з наглядовою радою.
(3) Фонд оприлюднює статут шляхом внесення його до збірника документів. Кожен може ознайомитися зі статутом у публічному реєстрі та отримати витяги, описи чи копії з нього. Таке ж право можна реалізувати також у головному офісі фонду.
(1) Фонд створюється в день реєстрації в державному реєстрі.
(2) Пропозицію про реєстрацію фонду в публічному реєстрі подає засновник; якщо це неможливо і якщо засновник не вказав інше, рада директорів подає пропозицію про реєстрацію від імені фонду.
Якщо статутом фонду це не виключено, рада директорів може змінити місцезнаходження фонду за попередньою постановою наглядової ради. Рішення про перенесення місцезнаходження фонду за кордон потребує згоди суду; суд не погоджується на переміщення юридичної адреси, якщо для цього немає серйозних причин або якщо зміна юридичної адреси загрожує законним інтересам осіб, яким мають бути надані внески до фонду.
Після створення фонду установчий статут може бути змінено в обсязі та в порядку, які засновник прямо закріпив за собою або одним із органів фонду в установчому статуті.
(1) Якщо після створення фонду обставини змінюються настільки, що створюють обґрунтовану потребу у зміні внутрішніх умов фонду, засновник може змінити статут, навіть якщо він не залишив за собою таке право у фонді. статут; для того, щоб зміна була дійсною, необхідно, щоб рада директорів погодилася з нею та щоб зміна не зачіпала прав третіх осіб.
(2) Фонд опублікує зміни до статуту фонду; зміна набуває чинності через три місяці після дати публікації. Якщо протягом цього строку особа, яка стверджує, що зміною статуту установи порушено її права, запропонує суду вирішити питання про недійсність такої зміни, суд може визнати чинність зміни статуту установи. відкладено до прийняття рішення.
(3) Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо зміна засновницького акту має стосуватися тієї частини, яку засновник визначив у засновницькому акті як незмінну.
(1) Якщо засновника більше немає і обставини змінилися настільки, що виникла розумна необхідність змінити його внутрішні умови в інтересах фонду, суд може прийняти рішення про внесення змін до статуту фонду за пропозицією фонду; рада директорів повинна погодитися на подання пропозиції.
(2) Суд задовольнить клопотання, якщо запропонована зміна до статуту фонду не зачіпає прав третіх осіб; в той же час, намір засновника, який випливає з засновницького акту, повинен бути досліджений настільки, наскільки це можливо, і повинні бути дотримані умови, які засновник міг зазначити для такого випадку в засновницькому акті.
(3) Вирішуючи питання про внесення змін до статуту, суд враховує думку наглядової ради та враховує інтереси третіх осіб, які заслуговують на правовий захист.
Якщо в засновницькому акті засновник прямо зазначив, що він є незмінним або певна його частина не може бути змінена, він не може бути змінений навіть за рішенням суду.
Особливі положення про зміну цільового призначення фонду
(1) Якщо статутом фонду не встановлено право на зміну засновником або будь-яким органом фонду мети фонду, ця мета може бути змінена судом за пропозицією фонду, погодженою адміністративною та наглядовою радою. Але якщо засновник або особа, зазначена в установчому документі, не погоджується на таку зміну, суд відхиляє пропозицію.
(2) Фонд опублікує повідомлення про запропоновані зміни без невиправданої затримки після подання пропозиції. Кожен, хто має в цьому юридичний інтерес, може заперечити проти пропозиції в суді протягом одного місяця з дня опублікування повідомлення.
Якщо досягнення мети фонду неможливо або важко досягти з причин, невідомих засновнику або непередбачених ним, суд за пропозицією засновника або особи, яка має в цьому законний інтерес, замінює поточне призначення фонду з аналогічним призначенням, якщо установчим документом не встановлено інше.
Якщо засновника більше немає і немає особи, за якою засновник міг би встановити право давати згоду на зміну мети заснування або відмовитися від такої згоди, суд бере до уваги відомі наміри та бажання засновником при прийнятті рішення про зміну мети заснування, навіть якщо це очевидно не з установчого документа.
Лише суд може прийняти рішення про зміну мети діяльності фонду з суспільно корисної на благодійну, якщо для цього є особливо поважна причина, яка не виключається статутом фонду.
Коли мета фонду змінюється, подарунки, зроблені на користь первісної мети, і дохід від них повинні бути використані для забезпечення внесків до фонду відповідно до первісної мети, якщо донор не виявить іншої волі.
У разі зміни мети фонду суд може одночасно вирішити, навіть без пропозиції, в якому обсязі та протягом якого часу фонд використовуватиме дохід від установчого капіталу для надання внесків фонду відповідно до первісної мети. Цей обсяг і період встановлюються щоразу, коли цього вимагають справедливі інтереси осіб, визначених одержувачами внесків до фонду через початкову мету фонду. Якщо суд змінює мету фонду з суспільно корисної на благодійну, і якщо він не приймає рішення щодо цього обсягу та періоду, фонд має використовувати надходження у розмірі чотирьох п’ятих для надання внесків до фонду відповідно до початкової мети протягом п’ятикратного періоду. років з дати внесення зміни набрали чинності.
(1) Сума вкладу з негрошовим предметом не може бути визначена більшою сумою, ніж вартість предмета вкладу, визначена висновком експерта.
(2) Якщо об’єкт вкладу до фонду є негрошовим, він повинен відповідати припущенню про постійний дохід і не повинен служити забезпеченням.
(1) Якщо об’єктом депозиту є інвестиційний цінний папір або інструмент грошового ринку відповідно до законодавства, що регулює діяльність на ринку капіталу, його вартість також може визначатися середньозваженим значенням цін, за якими здійснювалися операції з цим цінним папером або інструментом на на регульованому ринку протягом шести місяців до погашення депозиту.
(2) Пункт 1 не застосовується, якщо на вартість об’єкта вкладу, визначену згідно з пунктом 1, впливають виняткові обставини, які можуть істотно змінити його на дату виконання зобов’язання за вкладом.
(1) Якщо об’єктом депозиту є щось інше, ніж інвестиційний цінний папір чи інструмент грошового ринку відповідно до законодавства, що регулює діяльність на ринку капіталу, вартість також може бути визначена
a) ринкова вартість об’єкта, визначена загальновизнаним незалежним експертом із застосуванням загальновизнаних процедур і принципів оцінки не раніше ніж за шість місяців до виконання депозитного зобов’язання, або
b) більш висока оцінка об’єкта у фінансовій звітності за звітний період, що безпосередньо передує формуванню депозитного зобов’язання, якщо цей об’єкт оцінюється за справедливою вартістю відповідно до іншої правової норми та якщо аудитор перевірив фінансову звітність безумовно.
(2) Пункт 1 не застосовується, якщо виникли нові обставини, які можуть суттєво змінити вартість вкладу на день виконання зобов'язання за вкладом.
(1) Перед заснуванням фонду зобов'язання щодо вкладу виконуються принаймні так, щоб загальна сума вкладів відповідала щонайменше 500 000 чеських крон.
(2) Вклади до фонду отримуватиме особа, визначена засновницьким актом розпорядником вкладу до його створення. У разі припинення його функції засновник, залежно від обставин, виконавець заповіту або інша уповноважена особа без зайвої затримки призначає нового розпорядника вкладу; якщо це неможливо, нового керуючого депозитом призначає рада директорів фонду. Положення про права та обов'язки членів органів юридичних осіб так само застосовуються до прав та обов'язків адміністратора.
(1) Депозитне зобов'язання виконується шляхом передачі депозитному розпоряднику предмета вкладу. Право власності на об'єкт вкладу фонд набуває в день його створення, однак, якщо закон пов'язує набуття права власності з реєстрацією в державному реєстрі, право власності на об'єкт вкладу фонд набуває лише з цю реєстрацію.
(2) Якщо предметом вкладу є грошові кошти, розпорядник вкладів вкладає їх на спеціальний рахунок у банку або ощадно-кредитному кооперативі, який він відкриває для фонду та від його імені. Особа, яка підтримує рахунок, не дозволить виплати та платежі з балансу рахунку, доки фонд не буде створено, якщо не буде доведено, що фонд не був належним чином заснований; якщо заснування було створено шляхом придбання в разі смерті, суд зобов'язаний вирішити питання про недійсність заснування.
(3) Якщо предметом вкладу є річ, внесена до державного реєстру, вкладник передає розпоряднику вкладу заяву про вклад; після створення фонду його право власності буде внесено до державного реєстру на підставі цієї декларації. Підпис вкладника на виписці обов'язкове для офіційного завірення.
Депозитний менеджер письмово підтвердить особі, яка пропонує внести фонд до публічного реєстру, хто виконав зобов'язання щодо вкладу, коли це відбулося, який об'єкт вкладу та яка загальна сума вкладів. Якщо депозитний розпорядник підтверджує більший обсяг виконання, ніж відповідає дійсності, він гарантує перед кредиторами суму різниці за боргами фонду протягом п'яти років з моменту заснування фонду.
(1) Розпорядник депозиту передає об'єкт депозиту фонду без зайвих зволікань після його створення.
(2) Якщо фонд не створено, розпорядник вкладу повертає предмет вкладу особі, яка його повернула або внесла. Правові дії, вчинені адміністратором під час адміністрування об'єкта, також зобов'язують цю особу.
(1) Після створення фонду установчий капітал може бути примножений за рахунок пожертвувань фонду або рішенням про збільшення установчого капіталу.
(2) Якщо негрошовий об’єкт пожертви відповідає припущенню постійного доходу і не служить забезпеченням, вважається, що пожертва збільшує основну суму.
Майно фонду та установчий капітал
Майно фонду складається із установчого капіталу та іншого майна.
(1) Основний капітал фонду складається із сукупності предметів внесків до фонду, а також пожертвувань фонду.
(2) Загальна вартість фонду повинна відповідати щонайменше 500 000 чеських крон.
Грошовим вираженням установчого капіталу є установчий капітал. Розмір установчого капіталу вноситься до державного реєстру.
(1) Фонд використовує своє майно відповідно до мети, зазначеної в засновницькому акті та статуті, і на умовах, зазначених у них, для внесення внесків до фонду, забезпечення власної діяльності для досягнення мети та покриття витрат на збільшення капіталу фонду та витрат власної адміністрації.
(2) Судовий позов, за яким фонд бере на себе необмежену відповідальність за іншу особу, не береться до уваги.
(1) Те, що становить основний капітал, не може бути закладено або іншим чином використано для забезпечення боргу. Це не стосується випадків, коли фонд управляє підприємством, в обсязі, необхідному для його безперебійного функціонування.
(2) Щось із довірителя фонду може бути відчужене лише у випадку, якщо це не суперечить волі особи, яка зробила пожертву фонду або виконала зобов'язання по вкладу. В іншому випадку щось із засновницького капіталу може бути відчужене лише в тому випадку, якщо це відбувається за винагороду, включену в установчий капітал, або у випадку, якщо потреба у відчуженні була викликана такою зміною обставин, яку неможливо було передбачити або з якою іншим чином неможливо впоратися навіть з турботою належного господаря.
Фонд розпоряджається установчим капіталом так, як цей закон передбачає для управління майном інших осіб. Якщо для вчинення певної правової дії потрібна згода бенефіціара відповідно до положень про просте управління чужим майном, для такої правової дії потрібна попередня згода особи, зазначеної в установчому акті; якщо ця особа не призначена, потрібне попереднє погодження спостережної ради.
(1) Якщо капітал фонду або оборот фонду за минулий звітний період досягає суми, щонайменше в десять разів перевищує суму, передбачену в параграфі 330 розділу 1, регулярні фінансові звіти, позачергові фінансові звіти та консолідовані фінансові звіти підлягають перевірці аудитор.
(2) Фінансова звітність підлягає перевірці аудитором навіть у разі, якщо на її підставі приймається рішення про збільшення або зменшення капіталу фонду, перетворення фонду.
Збільшення власного капіталу
(1) Після затвердження фінансової звітності рада директорів може протягом одного року з дати, на яку були перевірені дані, на основі яких була складена фінансова звітність, прийняти рішення про збільшення основної суми фонду та збільшення капіталу фонду. ,
a) якщо збільшення статутного капіталу не перевищує різницю між сумою власних фінансових ресурсів фонду, зазначених у пасиві балансу, та статутним капіталом, і
b) якщо для збільшення капіталу фонду не використовуються власні кошти, які є цільовими та призначення яких фонд не має права змінювати.
(2) Рішення про збільшення установчого капіталу та збільшення установчого капіталу містить суму, на яку збільшується установчий капітал, та зазначення джерела збільшення установчого капіталу відповідно до структури власних джерел фінансування активів фонду. у фінансовій звітності.
(3) Якщо фонд виявляє зменшення власних ресурсів з будь-якого наступного фінансового звіту, рішення про збільшення капіталу фонду базується на цьому фінансовому звіті.
(1) У разі збільшення установчого капіталу фондом на суму пожертви, предметом якого є річ, яка може бути вкладом до фонду, розмір збільшення установчого капіталу не може перевищувати його визначену вартість.
(2) Рішення про збільшення основного капіталу містить суму, на яку збільшується основний капітал, і опис статті, на яку збільшується основний капітал, а також інформацію про вартість цієї статті та спосіб визначення цієї вартості.
Зменшення вкладеного капіталу
(1) Якщо статутом фонду це не заборонено, фонд може зменшити установчий капітал шляхом зменшення установчого капіталу, якщо це потрібно в інтересах більш економного виконання його мети. Фондовий капітал може бути зменшений максимум на одну п’яту від суми основного капіталу протягом п’яти років. Зменшуючи капітал фонду, неможливо прямо чи опосередковано покрити витрати на управління фондом.
(2) Рішення про зменшення основного капіталу містить суму, на яку зменшується основний капітал, і причину зменшення.
Забороняється зменшувати статутний капітал до суми, нижчої за 500 000 чеських крон.
Якщо фонд втрачає будь-яку частину капіталу фонду або якщо його вартість суттєво падає, фонд повинен поповнити капітал фонду без зайвої затримки; якщо це неможливо, він зменшить основний капітал до розміру, що відповідає збитку.
Рада директорів приймає рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу після попереднього погодження з Наглядовою радою.
Збільшення або зменшення статутного капіталу набуває чинності з дня внесення запису до державного реєстру.
(1) Відповідно до договору, фонду може бути доручено управління як асоційований фонд з майном, яке має право бути предметом депозиту до фонду, і довірити фонду використання цього майна для узгодженої мети, якщо це пов’язано з місією фундамент; використання не повинно складатися з підтримки політичної партії чи політичного руху.
(2) Договір вимагає письмової форми.
Якщо домовлено, що фонд буде управляти асоційованим фондом під спеціальним позначенням, це позначення повинно містити слова «асоційований фонд». Позначення повинно бути зазначено одночасно з назвою фонду, який управляє асоційованим фондом.
Вважається, що фонд здійснює просте управління майном асоційованого фонду і здійснює це за винагороду в розмірі, який зазвичай вимагається в подібних випадках.
(1) Управління асоційованим фондом породжує права та обов'язки лише керуючого фонду. Активи в асоційованому фонді реєструються фондом окремо від власних активів.
(2) У разі розпуску фонду ліквідатор діятиме з асоційованим фондом таким чином, щоб його юридична природа та мета все ще зберігалися.
(1) Фонд не має права робити установчий внесок особі, яка входить до його складу або є працівником фонду, або близькій їм особі.
(2) Якщо причини цього не заслуговують на особливу увагу, викликані зміною обставин з боку засновника, фонд може не робити установчий внесок своєму засновнику; якщо є такі причини, рада директорів приймає рішення після обговорення з наглядовою радою або аудитором. Це також стосується надання фонду внеску особі, наближеній до засновника, якщо тільки фонд не був створений для підтримки осіб, близьких до засновника.
Той, хто отримав внесок до фонду, може використовувати його лише відповідно до погоджених умов; він покаже основу, як він її використовував на вимогу. Особа, яка використала внесок фонду з порушенням погоджених умов, повертає його фонду як безпідставне збагачення.
(1) Фонд може не надавати внески до фонду, якщо сума власних фінансових ресурсів фонду, зазначена в пасивах балансу, нижча за суму капіталу фонду, скориговану згідно з параграфом 2, або якщо вона буде нижчою за скориговану суму засновницького капіталу внаслідок надання установчих внесків.
(2) Вони додаються до розміру статутного капіталу для цілей, зазначених у пункті 1
a) збільшення основного капіталу в результаті прийняття основного капіталу або рішення, навіть якщо воно ще не внесено до публічного реєстру, і
b) власні ресурси, які є цільовими та призначення яких фонд не має права змінювати.
(3) Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються у випадку внесків від пожертвувань, призначених для цієї мети донором.
Особа, яка добросовісно прийняла внесок фонду, наданий з порушенням § 355, не зобов'язана повертати його.
Фонд окремо обліковує внески до фонду, іншу діяльність для досягнення цілей фонду та витрати на його адміністрування.
(1) Річний звіт фонд складає до кінця шостого місяця після закінчення попереднього звітного періоду.
(2) Річний звіт містить фінансові звіти та огляд усієї діяльності фонду, включаючи оцінку цієї діяльності.
(3) У річному звіті фонд зазначає не менше
a) огляд власних активів і зобов'язань,
b) для індивідуальних пожертвувань фонду, огляд осіб, які зробили пожертву фонду на суму понад 10 000 чеських крон,
c) огляд того, як використовувалися активи фонду,
d) огляд осіб, які отримали внесок до фонду на суму понад 10 000 чеських крон,
e) оцінка того, чи фонд дотримувався правил надання внесків фонду відповідно до Розділів 353-356 у своєму управлінні, а також огляд витрат на його власне адміністрування та
f) оцінка основних даних річної фінансової звітності та аудиторського висновку, якщо фонд зобов'язаний завірити фінансову звітність аудитором.
(4) Якщо після публікації звіту виявляється факт, який виправдовує виправлення звіту, фонд вносить і оприлюднює виправлення без невиправданої затримки.
(1) На прохання донора фонд не включатиме інформацію про донора до річного звіту. Таке ж право має одержувач фонду внеску. У разі здійснення внеску до фонду на суму понад 10 000 чеських крон лише особа, яка отримала внесок до фонду з гуманітарних причин, особливо за станом здоров’я, може попросити залишитися анонімною.
(2) Фонд зберігатиме анонімність, якщо уповноважені особи передадуть йому запит до затвердження річного звіту. Однак особа, яка отримала внесок фонду з гуманітарних причин, може скористатися своїм правом на анонімність у будь-який час, якщо фонд не повідомив її про це право під час здійснення внеску; вказівка вважається ненаданою.
(1) Фонд опублікує річний звіт протягом тридцяти днів після його затвердження радою директорів, а також надасть його у своєму головному офісі. Якщо фонд не створено як неприбутковий фонд, достатньо надати річний звіт у зареєстрованому офісі.
(2) Якщо рада директорів не затвердила річний звіт, фонд повинен опублікувати річний звіт у спосіб, визначений у пункті 1, не пізніше кінця наступного звітного періоду та зазначити, що річний звіт не було затверджено та з яких причин. .
Будь-хто може ознайомитися з річним звітом у відкритому реєстрі та зробити з нього витяги, описи чи копії. Таке ж право можна реалізувати також у головному офісі фонду.
Опікунська рада є статутним органом фонду; має не менше трьох членів.
Якщо статутом фонду не встановлено інші обмеження, особа, яка
a) є членом наглядової ради фонду,
b) працює у фонді, або
c) має погану репутацію щодо мети фонду.
Якщо статутом не встановлено інший строк повноважень члена ради директорів, він становить п'ять років. Якщо це не виключено статутом, член наглядової ради може бути обраний повторно.
(1) Якщо інше не встановлено статутом, наглядова рада самостійно обирає та звільняє своїх членів.
(2) Статутом засновника може бути встановлено, що певна кількість членів ради директорів має бути обрана з кандидатів, запропонованих до складу ради директорів особами, визначеними статутом засновника, або особами, визначеними в установленому ним порядку.
Якщо статутом фонду не передбачені інші підстави, рада директорів звільняє з посади члена, який грубо або неодноразово порушив статут або статут фонду або порушив законодавство у спосіб, що явно завдає шкоди репутації фонду. Якщо він не зробить цього протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про причину звернення, але не пізніше шести місяців з дня виникнення цієї підстави, суд відкликає члена наглядової ради. з посади за пропозицією особи, яка засвідчує правові інтереси; право вимагати відкликання члена наглядової ради втрачається, якщо воно не було реалізоване протягом року з дня виникнення підстави для відкликання.
(1) Якщо членство в раді директорів припиняється, рада директорів повинна обрати нового члена протягом трьох місяців. Якщо він цього не зробить, суд призначає нового члена ради директорів за пропозицією наглядової ради або за пропозицією особи, яка засвідчує юридичну зацікавленість, на період до обрання радою директорів нового члена .
(2) Суд призначає нового члена ради директорів і без пропозиції, якщо рада директорів не може прийняти рішення про повторне обрання у зв'язку зі зменшенням її складу.
(1) Контрольно-ревізійним органом фонду є наглядова рада; має не менше трьох членів.
(2) Наглядова рада повинна бути створена, якщо капітал фонду досягає суми, щонайменше в десять разів перевищує суму, передбачену в розділі 330, абзац 1.
Якщо статутом фонду не встановлено інші обмеження, особа, яка
a) є членом ради директорів або ліквідатором,
b) працює у фонді, або
c) має погану репутацію щодо мети фонду.
(1) Якщо статутом або, в межах призначення, статутом фонду не надано наглядовій раді додаткових повноважень, наглядова рада
a) контролює виконання наглядовою радою своїх повноважень відповідно до закону та установчого статуту та статуту,
b) перевіряє виконання умов, встановлених для надання установчих внесків,
c) повідомляє наглядову раду про виявлені недоліки та вносить пропозиції щодо їх усунення,
d) контролює ведення бухгалтерського обліку та переглядає річну, позачергову та зведену фінансову звітність,
e) зауваження до річного звіту та
f) не рідше одного разу на рік подає письмовий звіт про свою контрольну діяльність раді директорів.
(2) Наглядова рада представляє фонд проти члена опікунської ради, а також у будь-якому випадку, коли інтереси членів опікунської ради суперечать інтересам фонду. Для цього наглядова рада призначає одного зі своїх членів.
(1) Наглядова рада скликає засідання наглядової ради, якщо це не робить голова наглядової ради за пропозицією наглядової ради.
(2) У межах повноважень наглядової ради її уповноважений член може перевіряти документи фонду та вимагати пояснень з окремих питань у членів інших органів фонду або його працівників.
Якщо інше не встановлено статутом, наглядова рада самостійно обирає та звільняє своїх членів. Положення про раду директорів аналогічно застосовуються до обрання та звільнення членів наглядової ради та терміну їх повноважень.
(1) Якщо наглядова рада не створена, її повноваження здійснює аудитор.
(2) Статутом фонду або статутом фонду може бути встановлено, що функцію аудитора виконує юридична особа, предметом діяльності якої є можливість здійснення контрольно-ревізійної діяльності, а також безстроково. часу.
(1) § 369 так само застосовується до права бути аудитором.Якщо аудитор є юридичною особою, її права та обов’язки, пов’язані з функцією аудитора, може здійснювати її представник, який відповідає умовам згідно з першим реченням.
(2) Якщо установчим статутом не встановлено менший строк, строк повноважень аудитора становить п'ять років. Ревізор може бути обраний повторно, якщо це не виключено установчим статутом.
(1) Якщо установчим статутом не встановлено інший спосіб, аудитора обирає та звільняє рада директорів.
(2) Якщо в статуті фонду не зазначено інших причин, рада директорів звільняє аудитора, який серйозно або неодноразово порушив статут або статут фонду, або який порушив закон таким чином, що явно завдає шкоди репутації фонду. Якщо він не зробить цього протягом одного місяця з дня, коли йому стала відома причина апеляційної скарги, але не пізніше шести місяців з дня виникнення цієї підстави, суд відкликає ревізора за пропозицією суду. особа, яка засвідчує правовий інтерес; право вимагати відкликання аудитора втрачається, якщо воно не було реалізоване протягом року з дня виникнення причини для відводу.
Скасування заснування з ліквідацією
У разі досягнення мети, з якою було створено фонд, фонд ліквідується, а рада директорів обирає ліквідатора.
(1) Суд ліквідує заснування з ліквідацією на вимогу особи, яка має в цьому юридичний інтерес, або навіть без звернення, якщо
a) фонд здійснює діяльність, заборонену § 145, або діє всупереч § 307,
b) фонд стає партнером з необмеженою відповідальністю господарського товариства,
c) фонд серйозно або неодноразово порушує заборону надавати внесок до фонду особі, зазначеній у § 353,
d) фонд не вносить внески до фонду більше двох років без поважних для цього причин,
e) фонд розпоряджається капіталом фонду в порушення § 339,
f) вартість основного капіталу зменшується нижче суми 500 000 чеських крон, і цей стан триває більше одного року з кінця звітного періоду, в якому відбулося зменшення вартості основного капіталу,
g) основний фонд не приносить жодного доходу протягом періоду, що перевищує два роки, або
h) фонд не може постійно виконувати свою мету.
(2) Це положення не впливає на § 172.
(1) Ліквідатор монетизує ліквідаційні активи в обсязі, необхідному для погашення боргів фонду. Він розпоряджається ліквідаційним залишком відповідно до установчого акту.
(2) Якщо статутом неприбуткової організації передбачено використання ліквідаційного залишку не на неприбуткову мету, це не враховується.
(1) Якщо в засновницькому акті не зазначено, як розпоряджатися ліквідаційним залишком, ліквідатор пропонує його фонду з аналогічною метою. Однак, якщо для цього є серйозна причина, адміністративна рада може вирішити, що ліквідаційний баланс буде переважно запропоновано муніципалітету, регіону чи штату.
(2) Якщо неможливо запропонувати ліквідаційний баланс фонду з подібною метою, або якщо пропозиція, зроблена відповідно до пункту 1, відхилена, ліквідатор запропонує ліквідаційний баланс муніципалітету, на території якого розташований фонд. Якщо муніципалітет не прийме пропозицію навіть протягом двох місяців з дати набрання чинності, ліквідаційний баланс отримує область, на території якої знаходиться фундація.
Якщо муніципалітет, регіон або штат отримають ліквідаційний баланс, він використовуватиме ліквідаційний баланс лише для суспільно корисних цілей.
Якщо фонд отримав цільові результати з державного бюджету, положення § 378 не застосовуються, і ліквідатор розпоряджається відповідною частиною ліквідаційного балансу згідно з рішенням компетентного органу.
(1) Фонд може бути перетворений шляхом його злиття шляхом злиття з іншим фондом або з фондом цільового фонду, або шляхом зміни його організаційно-правової форми на фонд фонду.
(2) Фонд може бути приєднаний до іншого фонду або до благодійного фонду, якщо це не виключається статутом фонду і залучені особи переслідують ту саму або подібну мету. Коли фонд об’єднується з фондом ендаументу, правонаступником має бути фонд.
(1) Договір про злиття містить принаймні
a) відомості про найменування, адресу та ідентифікаційні дані учасників із зазначенням, хто з них припиняє свою діяльність, а хто – правонаступник,
b) визначення структури, в якій правонаступник бере на себе компоненти власного капіталу та позикового капіталу суб'єкта ліквідації, які не є зобов'язаннями,
c) розмір установчого капіталу, якщо правонаступником є фонд,
d) договір про зміну статусу особи-правонаступника, якщо така зміна відбувається внаслідок злиття,
e) День Д.
(2) У разі злиття фондів розмір установчого капіталу згідно з п. 1 літ в) визначається сумою установчих капіталів фондів, що зливаються. Коли фонд злиття з фондом як правонаступником, капітал фонду може бути збільшений на умовах, зазначених у § 342; у такому випадку угода про злиття повинна містити вимоги, перелічені в параграфі 342 розділу 2.
(3) Договір про злиття вимагає форми публічного документа.
(1) Перед укладенням угоди про злиття залучені сторони нададуть одна одній свої рахунки та нададуть іншу інформацію та документи, необхідні для оцінки правових та економічних наслідків злиття.
(2) Будь-хто, хто знайомиться з даними згідно з параграфом 1, повинен зберігати конфіденційність щодо фактів, розголошення яких заборонено законом або розголошення яких може завдати серйозної шкоди причетній особі.
Наглядові ради або аудитори сторін-учасників перевіряють бухгалтерський облік кожного з учасників і складають звіт про факти, що є предметом їх бухгалтерського обліку, включаючи висновок щодо проекту договору про приєднання та економічних наслідків приєднання; звіт також може бути складений як загальний для всіх причетних осіб.
(1) Якщо буде складено звіт згідно з § 385, вони приймуть рішення про злиття ради директорів залучених осіб. Про засідання правління має бути оголошено принаймні за тридцять днів до його проведення; протягом цього періоду він буде наданий кожному члену ради директорів
a) проект договору про приєднання,
b) якщо статут правонаступника має бути змінено в результаті злиття, його статут,
c) фінансові звіти всіх залучених сторін; якщо фінансовий звіт складається з даних на дату, з якої минуло більше шести місяців з дати складання проекту договору про приєднання, також проміжний фінансовий звіт відповідної особи,
d) початковий баланс підприємства-правонаступника a
e) звіт за § 385.
(2) Рада директорів може лише прийняти або відхилити проект договору про злиття.
(3) Якщо засідання рад директорів учасників скликається як спільне, окремі ради директорів голосують за проект договору про приєднання окремо. Проте, якщо члени органів правонаступника обираються після схвалення угоди, ради директорів осіб-учасників можуть прийняти рішення голосувати за цих членів разом.
(1) Залучені сторони повинні опублікувати спільне повідомлення принаймні за тридцять днів до засідання ради директорів, у якому вони зазначають, яких осіб стосується злиття та хто з них стане правонаступником.
(2) Якщо кредитор залученої особи зареєструє вимогу протягом шести місяців з дати, коли реєстрація злиття набула для нього чинності, він має право на достатнє забезпечення, якщо доведе, що стягнення вимоги погіршиться. Якщо кредитор доведе, що в результаті злиття стягнення вимоги суттєво погіршиться, він має право на достатнє забезпечення навіть до внесення поділу до державного реєстру.
Лише зацікавлена особа, член ради директорів, член наглядової ради або аудитор має право вимагати недійсності договору про приєднання; це право втрачається, якщо пропозиція не буде подана протягом трьох місяців з дати проведення засідання ради.
(1) Пропозиція про реєстрацію злиття в публічному реєстрі подається спільно всіма залученими сторонами; пропозиція також підписується членами статутного органу правонаступника.
(2) На підставі пропозиції злиття реєструється таким чином, що в той же день зниклі особи виключаються з публічного реєстру із зазначенням того, хто є їхнім правонаступником, а для особи-правонаступника - дата набуття чинності злиття та зазначаються імена, адреси та ідентифікаційна інформація осіб, які перебувають із правонаступником, а також будь-які інші зміни в особі-правонаступнику, якщо вони відбулися внаслідок злиття.
(1) Якщо протягом шести місяців з дати укладення договору про приєднання сторони не подадуть пропозиції про реєстрацію приєднання, будь-яка із сторін, яка була готова подати пропозицію, може відмовитися від договору. У разі відмови від договору хоча б однієї сторони припиняються обов'язки всіх сторін, встановлені договором.
(2) Якщо учасники не подадуть пропозиції про реєстрацію приєднання протягом одного року з дати укладення договору про приєднання, вважається, що всі учасники вийшли з договору.
(3) Члени її статутного органу разом із заінтересованою особою, яка спричинила несвоєчасне подання пропозиції про реєстрацію приєднання, відшкодовують завдані цим збитки іншим заінтересованим особам, крім тих, які доведуть, що доклали достатніх зусиль для подання пропозиція вчасно.
Зміна організаційно-правової форми фонду на установчий фонд
(1) Якщо статут фонду прямо дозволяє це, рада директорів може, після попереднього висновку наглядової ради або аудитора, прийняти рішення про зміну юридичної форми фонду на фонд фонду, але лише якщо вартість основного фонду має зменшилася нижче суми, зазначеної в § 330, абзац 1, на неперехідний період.
(2) Рішення про зміну організаційно-правової форми повинно містити
a) позначення фонду із зазначенням назви, зареєстрованого офісу та ідентифікаційної інформації,
b) назву цільового фонду після зміни організаційно-правової форми,
c) День D,
d) відомості про членів органів установчого фонду, які вносяться до публічного реєстру.
(3) Рішення вимагає форми публічного документа.
Рішення про зміну організаційно-правової форми набирає чинності з дня внесення до державного реєстру.
(1) Не пізніш як за тридцять днів до засідання ради директорів фонд публікує повідомлення про намір прийняти рішення про зміну організаційно-правової форми.
(2) Кредитор фонду, який зареєстрував свою вимогу протягом шести місяців з дня, коли реєстрація зміни організаційно-правової форми набула чинності щодо третіх осіб, може вимагати забезпечення своєї вимоги достатнім забезпеченням, якщо в результаті зміни правова форма, погіршується її життєздатність. Якщо кредитор доведе, що внаслідок зміни організаційно-правової форми стягнення його вимоги значно погіршиться, він має право на достатнє забезпечення ще до того, як зміна організаційно-правової форми буде зареєстровано в державному реєстрі.
Підрозділ 3ендаумент-фонд
(1) Засновник засновує вічний фонд для суспільно чи економічно корисних цілей.
(2) Найменування ендавмент-фонду повинно містити слова "ендавмент-фонд".
Вічний фонд створюється засновницьким актом або придбанням на випадок смерті.
(1) Установчі судові процедури містять принаймні
a) найменування та юридична адреса благодійного фонду,
b) найменування засновника та його місце проживання або місцезнаходження,
c) визначення мети, з якою створюється цільовий фонд,
d) відомості про суму вкладу або його негрошовий об'єкт,
e) кількість членів ради директорів, а також імена та місця проживання її перших членів та інформацію про те, як члени ради директорів діють від імені фонду фонду,
f) кількість членів наглядової ради, а також імена та місця проживання її перших членів, або ім'я та місце проживання першого аудитора,
g) призначення менеджера депозиту a
h) умови здійснення внесків з майна ендавмент-фонду або визначення кола діяльності, яку може здійснювати ендавмент-фонд за своїм призначенням.
(2) Якщо фонд ендавту створюється шляхом поглинання на випадок смерті і якщо засновник не визначає спосіб призначення перших членів адміністративної та наглядової ради або першого ревізора, їх призначає виконавець заповіту; в іншому випадку вони призначаються судом за поданням особи, яка засвідчує правову зацікавленість у цьому.
Вічний фонд створюється в день реєстрації в державному реєстрі.
(1) Активи ендавмент-фонду складаються з колекції, створеної з депозитів і пожертвувань, об'єкт якої не повинен відповідати припущенню постійного доходу. Те, що є у власності ендавмент-фонду, не може бути закладене або іншим чином використано для забезпечення боргу; судові дії, що йому суперечать, залишаються без розгляду.
(2) Майно цільового фонду може бути відчужене, якщо це відповідає цільовому призначенню фонду. Його також можна використовувати для інвестицій, які вважаються розумними.
(3) Ендаумент-фонд не створює ендавмент-капітал або ендавмент-капітал.
(1) Якщо це прямо дозволено засновницьким судовим провадженням, рада директорів може прийняти рішення, після попереднього висновку наглядової ради або аудитора, змінити юридичну форму цільового фонду на фонд. Рішення про зміну організаційно-правової форми повинно містити принаймні вказівку ендаумент-фонду з назвою, юридичною адресою та ідентифікаційною інформацією, а також вимоги, зазначені для ендаумент-акту.
(2) Рішення вимагає форми публічного документа.
(1) Вічний фонд не пізніш як за тридцять днів до засідання опікунської ради публікує повідомлення про намір змінити організаційно-правову форму.
(2) Кредитор цільового фонду, який зареєстрував свою вимогу протягом шести місяців з дати, коли реєстрація зміни набула чинності щодо третіх осіб, може вимагати забезпечення своєї вимоги достатнім забезпеченням, якщо вимога вимоги погіршується в результаті зміна організаційно-правової форми. Якщо кредитор доведе, що внаслідок зміни організаційно-правової форми можливість виконання його вимоги суттєво погіршиться, він має право на достатнє забезпечення ще до того, як зміна організаційно-правової форми буде зареєстровано в публічному реєстрі.
(1) Якщо ендавмент-фонд не може постійно виконувати своє призначення, рада директорів приймає рішення про припинення ендавмент-фонду з ліквідацією та обирає ліквідатора.
(2) Якщо вічний фонд не виконує мети, для якої він був створений, суд за пропозицією особи, яка засвідчує правову участь у ньому, скасовує його та виносить постанову про його ліквідацію.
Інститут є юридичною особою, яка створюється з метою провадження суспільно чи економічно корисної діяльності з використанням її особистої та майнової складових. Інститут проводить діяльність, результати якої однаково доступні кожному за заздалегідь визначених умов.
Якщо інститут керує комерційним підприємством або здійснює іншу допоміжну діяльність, це не повинно завдавати шкоди якості, обсягу та доступності послуг, що надаються в рамках основної діяльності інституту. Прибуток може бути використаний інститутом лише для забезпечення діяльності, для якої він був заснований, і для покриття витрат на власне управління.
У назві інституту повинні бути слова «зареєстрований інститут», але абревіатура «з. в."
(1) Інститут створюється актом про заснування або придбанням у разі смерті. Установчі судові процедури містять принаймні
a) назву інституту та його місцезнаходження,
b) мета інституту шляхом визначення предмета його діяльності, можливо, також предмета його діяльності,
c) відомості про суму вкладу або його негрошовий об'єкт,
d) кількість членів ради директорів, а також імена та місця проживання її перших членів a
e) відомості про внутрішню організацію інституту, якщо це не передбачено положенням статуту інституту.
(2) Якщо засновницьким актом створюється наглядова рада, у ній зазначається кількість членів наглядової ради, імена та місця проживання її перших членів.
(1) Засновник приймає рішення про внесення змін до установчого правового акта навіть під час існування інституту.
(2) Якщо прийняття рішення засновником неможливе, особа, визначена юридичним актом засновника, набуває своїх прав щодо інституту в обсязі, зазначеному в ньому, інакше їх набуває рада директорів; у такому випадку, однак, потрібне попереднє схвалення суду для рішення адміністративної ради щодо зміни мети інституту або його ліквідації.
Інститут створюється шляхом реєстрації в державному реєстрі.
(1) Статутним органом інституту є директор. Статут може вибрати інше найменування цього органу, якщо це не створює оманливого уявлення про його характер.
(2) Директор не може бути членом ради директорів, а якщо була створена наглядова рада чи інший подібний орган, то навіть не бути членом такого органу. Якщо директором було обрано особу, засуджену за вчинення умисного злочину, обрання не враховується.
(1) Якщо в судовому процесі засновника не встановлено інший спосіб, засновник призначає та звільняє членів ради директорів. Якщо це неможливо, члени ради директорів обираються та звільняються наглядовою радою, якщо вона створена; в іншому випадку рада сама обирає та звільняє своїх членів.
(2) Якщо установчими актами не визначено інший термін повноважень члена ради директорів, він становить три роки. Якщо це не перешкоджає засновницькому провадженню, член ради директорів може бути обраний повторно; однак, якщо рада сама обирає та звільняє своїх членів, одна й та сама особа може бути переобрана максимум на два терміни поспіль.
(3) У разі створення наглядової ради членство в наглядовій раді та наглядовій раді є несумісними.
Рада директорів обирає та звільняє директора, контролює виконання його повноважень і вирішує питання про звернення інституту до директора; якщо не зазначено інше, голова ради директорів діє від імені інституту в цих судових процесах.
(1) Рада директорів затверджує кошторис, чергову та позачергову фінансову звітність та річний звіт інституту.
(2) Рада директорів приймає рішення про початок діяльності комерційного підприємства чи іншого другорядного виду діяльності інституту або про зміну його предмета, якщо інше не передбачено установчими документами.
(1) Якщо засновницькі судові процедури не визначають подальших обмежень, рада директорів надає попередню згоду на судові процедури, за якими інститут
a) набуває або втрачає право власності на нерухоме майно,
b) обтяжує власне нерухоме майно,
c) набуває або втрачає авторське чи промислове право або
d) створює іншу юридичну особу або бере участь у такій особі з вкладом.
(2) Якщо установчим правовим актом не встановлено інше, рада директорів також дає попередню згоду на правовий акт, за яким установа набуває або втрачає право власності на рухоме майно, вартість якого перевищує вартість дрібного майна. договору відповідно до закону, що регулює публічні договори.
(1) Якщо це встановлено установчим актом або якщо це доцільно, рада директорів видає статут інституту та регулює внутрішню організацію інституту та деталі його діяльності.
(2) Інститут публікує статут шляхом депонування його у збірнику документів. Кожен може ознайомитися зі статутом у публічному реєстрі та отримати витяги, описи чи копії з нього. Таким же правом можна скористатися також у штаб-квартирі інституту.
Якщо в статуті не визначено, що члени органів інституту мають право на винагороду за виконання своїх функцій, і порядок її визначення, директор має право на звичайну винагороду і вважається, що функції членів інституту виконуються. інші органи є почесними. У такому випадку рада директорів визначає розмір винагороди директора або спосіб її визначення.
(1) Інститут окремо обліковує витрати та доходи, пов'язані з основним предметом діяльності, з експлуатацією комерційного підприємства чи іншою другорядною діяльністю та з адміністрацією інституту.
(2) Фінансовий звіт інституту перевіряється аудитором, якщо цього вимагає засновницький правовий акт чи статут, або якщо сума чистого обороту інституту перевищує десять мільйонів чеських крон. У цих випадках аудитор також перевіряє річний звіт інституту.
(1) Річний звіт інституту містить, крім вимог, передбачених іншими нормативно-правовими актами, що регулюють бухгалтерський облік, інші важливі дані про діяльність та управління інститутом, у тому числі розмір виплат членам органів інституту та будь-які зміни до засновницькі справи або зміни складу органів інституту.
(2) Якщо установчим актом не встановлено інший спосіб оприлюднення, інститут публікує річний звіт не пізніш як через шість місяців після закінчення звітного періоду шляхом розміщення його у збірнику документів. Кожен може ознайомитися зі статутом у публічному реєстрі та отримати витяги, описи чи копії з нього.
Якщо протягом тривалого часу інститут не виконує свого призначення, суд скасовує його за пропозицією особи, яка доведе законний інтерес.
В інших випадках положення про заснування застосовуються аналогічно до правових умов інституту; однак положення щодо основної суми та капіталу фонду не застосовуються.
Споживачем є будь-яка особа, яка поза межами своєї підприємницької діяльності або самостійного виконання професійної діяльності укладає з підприємцем договір або іншим чином має справу з ним.
(1) Підприємцем у цій діяльності вважається будь-яка особа, яка самостійно займається прибутковою діяльністю за власний рахунок і за власну відповідальність у комерційний чи подібний спосіб з наміром постійно робити це з метою отримання прибутку.
(2) Для цілей захисту прав споживачів і для цілей Розділу 1963 підприємцем також вважається будь-яка особа, яка укладає контракти, пов’язані з її власним бізнесом, виробництвом чи подібною діяльністю, або під час незалежного виконання професійної діяльності, або особа, яка діє від імені або за дорученням підприємця.
(1) Підприємцем вважається особа, зареєстрована в комерційному реєстрі. Умови реєстрації осіб у господарському реєстрі визначаються іншим законом.
(2) Підприємцем вважається особа, яка має підприємницьку чи іншу діяльність відповідно до іншого закону.
Підприємець, який не має торгового підприємства, юридично виступає у своєму бізнесі під своїм ім'ям; якщо він додає до нього додатки, що більш точно характеризують його особу або діловий заклад, вони не повинні вводити в оману.
(1) Підприємство - це назва, під якою підприємець зареєстрований у комерційному реєстрі. Підприємець не може мати більше одного господарського товариства.
(2) Захист прав на господарську фірму належить особі, яка правомірно ним скористалася вперше. Особи, які постраждали у своєму праві на торгове підприємство, мають такі ж права, як і на захист від недобросовісної конкуренції.
Назва компанії не повинна бути взаємозамінною з назвою іншої компанії або виглядати оманливою.
(1) Особа реєструється в комерційному реєстрі під господарським товариством, утвореним, як правило, на її ім'я. Якщо його ім'я зміниться, він може продовжувати використовувати своє колишнє ім'я в комерційній фірмі; однак вони опублікують зміну назви.
(2) Якщо особа реєструється в комерційному реєстрі під комерційною назвою, відмінною від свого імені, має бути зрозуміло, що це не бізнес юридичної особи.
Якщо в групу об'єднані декілька підприємств кількох підприємців, їх найменування або найменування можуть містити ідентичні елементи; однак громадськість повинна мати можливість відрізнити їх.
(1) Той, хто придбає комерційну фірму, має право використовувати її, якщо він має згоду свого попередника або свого правонаступника; однак він повинен додати заяву про правонаступництво комерційної фірми.
(2) Під час перетворення юридичної особи підприємство переходить до правонаступника за його згодою; згода іншої особи не потрібна. Якщо юридична особа має кількох правонаступників і не визначено, до якого з них переходить господарська фірма, фірма не переходить до жодного з них.
Право відкликати згоду на використання свого імені у фірмі юридичної особи надається особі, яка має для цього настільки поважні підстави, що від неї не можна справедливо вимагати використання свого імені у фірмі. ; такою причиною може бути, зокрема, зміна переважного характеру діяльності юридичної особи або зміна структури власності господарської корпорації. За цих умов правонаступник особи, яка надала згоду, також має право відкликати згоду.
(1) Місцезнаходження підприємця визначається адресою, внесеною до державного реєстру. Якщо фізична особа не зареєстрована як підприємець у державному реєстрі, її юридичною адресою є місце її основного підприємства або місце проживання.
(2) Якщо підприємець вказує як юридичну адресу інше місце, ніж його реальна юридична адреса, будь-хто також може посилатися на свою реальну юридичну адресу. Підприємець не може заперечувати особі, яка посилається на внесене до державного реєстру місцезнаходження підприємця, що воно має справжнє місцезнаходження в іншому місці.
Представництво підприємця
(1) Якщо підприємець доручає комусь певну діяльність під час експлуатації підприємства, ця особа представляє підприємця на всіх переговорах, які зазвичай відбуваються під час цієї діяльності.
(2) Підприємець також зв'язаний діями іншої особи у своєму закладі, якщо третя особа була добросовісною, що діюча особа уповноважена діяти.
У разі перевищення представником підприємця повноважень представника підприємець зобов'язаний судовим позовом; це не стосується випадків, коли третя особа знала про порушення або мусила знати про нього через обставини справи.
(1) Особа, яка є представником підприємця під час діяльності підприємства, не має права без згоди підприємця робити за свій або за чужий рахунок що-небудь, що належить до сфери діяльності підприємства. Якщо це станеться, підприємець може вимагати від свого представника утриматися від подібних дій.
(2) Якщо представник діяв за свій рахунок, підприємець може вимагати визнання дій представника такими, що вчинені за його рахунок. Якщо представник діяв від імені третьої особи, підприємець може вимагати передачі йому права на винагороду або видачі йому вже наданої винагороди. Ці права втрачаються, якщо вони не були реалізовані протягом трьох місяців з дня, коли підприємцю стало відомо про правочин, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
(3) Замість права згідно з пунктом 2 підприємець може вимагати відшкодування збитків; але тільки в тому випадку, якщо представник повинен був і міг знати, що його діяльність завдає шкоди підприємцю. Якщо особа, від імені якої протиправно діяв представник підприємця, повинна була і могла знати, що йдеться про діяльність, яка завдає шкоди підприємцю, вона також несе відповідальність за збитки.
(1) Той, хто як підприємець діє по відношенню до інших осіб у економічних відносинах, не має права зловживати своєю якістю експерта чи своїм економічним становищем для створення або використання залежності слабшої сторони та досягнення очевидного та невиправданого дисбалансу у взаємних правах та обов’язках сторони.
(2) Вважається, що слабшою стороною завжди є особа, яка діє по відношенню до підприємця в економічних відносинах поза контекстом власного бізнесу.
Якщо підприємець пояснить громадськості, в якому місці він здійснює підприємницьку діяльність, він дозволить громадськості вступати з ним у правовідносини в цьому місці в зазначений робочий час; інакше у звичайний час.
(1) Кожен підприємець зобов’язаний зазначати своє ім’я та адресу в комерційних документах та в рамках інформації, доступної для громадськості через віддалений доступ. Підприємець, зареєстрований у господарському реєстрі, також вносить до господарського договору відомості про цей запис, включаючи розділ і вкладиш; підприємець, зареєстрований в іншому публічному реєстрі, надає інформацію про свою реєстрацію в цьому реєстрі; Підприємець, не зареєстрований у державному реєстрі, надає інформацію про свою реєстрацію в іншому реєстрі. Якщо підприємцю присвоєно ідентифікаційні дані, він також зазначає це.
(2) Інша інформація також може бути включена в документ відповідно до пункту 1, якщо вона не здатна створити оманливе враження.
(1) Будь-хто, хто юридично уповноважений діяти від імені іншого, є його представником; права та обов'язки безпосереднього представника виникають із представництва. Якщо незрозуміло, що хтось діє від імені іншої особи, вважається дійсним те, що він діє від свого імені.
(2) Якщо представник є добросовісним або якщо він повинен був знати про певну обставину, це також береться до уваги щодо представленого; це не стосується обставин, про які представникові стало відомо до встановлення представництва. Якщо він не представлений сумлінно, він не може посилатися на добросовісність представника.
(1) Особа, інтереси якої суперечать інтересам того, кого представляють, не може представляти іншу, якщо під час здійснення представництва за договором представник не знав або повинен був знати про таке протиріччя.
(2) Якщо представник, інтерес якого суперечить інтересам того, кого представляють, діяв з третьою особою і ця особа знала про цю обставину або повинна була про це знати, представлений може на неї посилатися. Вважається, що існує суперечність інтересів представника і того, кого представляють, якщо представник також діє від імені цієї третьої особи або якщо він діє у своїй справі.
Представник діє особисто. Він може уповноважити іншого представника за згодою з особою, яку представляють або якщо цього вимагає необхідна потреба, але він відповідає за правильний вибір своєї особи.
Якщо особа, яку представляють, має більше одного представника з однієї справи, вважається, що кожен з них може діяти самостійно.
(1) Якщо представник перевищить повноваження представника, судові дії особи, яку представляють, є обов’язковими, якщо вона погодиться на перевищення без зайвої затримки. Це також стосується випадків, коли особа, яка не має на це законних повноважень, діє від імені іншої особи.
(2) Якщо судовий позов не схвалено без непотрібної затримки, особа, яка законно діяла від іншого, зобов’язана сама собою. Особа, яка мала справу і яка була добросовісною, може вимагати від дійової особи виконання домовленості або відшкодування збитків.
(1) Якщо сторони домовляться про це, одна з них представляє іншу як агент у межах, про які домовлено.
(2) Обсяг представницьких повноважень довіритель зазначає в довіреності. Якщо представництво не стосується лише певного правового акта, довіреність видається у письмовій формі. Якщо для судового розгляду необхідна спеціальна форма, довіреність також видається в цій же формі.
Довіритель не може відмовитися від права скасування довіреності, але якщо сторони домовилися про певні підстави її скасування, довіреність не може бути скасована з іншої причини. Це не стосується випадків, коли принципал має особливо серйозну причину для відкликання повноважень.
При уповноваженні юридичної особи здійснення представницьких повноважень належить до компетенції її статутного органу. Представництво також має право здійснювати особа, визначена статутним органом.
(1) Той, хто з власної вини змушує третю особу вважати, що він уповноважив когось іншого діяти законно, не може посилатися на відсутність уповноваження, якщо третя особа була сумлінною і могла розумно припустити, що уповноваження було надано.
(2) Якщо довіритель дав зрозуміти іншій особі, що він уповноважив довірителя на вчинення певних юридичних дій, він може вимагати від нього визнання довіреності згодом недійсною, лише якщо він повідомив його про це до дій довірителя або якщо ця особа знала про припинення під час дій довірителя.
Якщо представником виступила особа, яка сама недієздатна, то це не може бути застосовано проти того, хто не знав або не міг знати про цей факт.
Якщо довірена особа перевищила повноваження представника і довіритель з цим не згоден, він невідкладно, дізнавшись про правочин, зобов’язаний повідомити про це особу, з якою уповноваженим представником укладено правочин. Якщо він цього не робить, вважається, що він схвалив перевищення; це не застосовується, якщо особа, з якою представник мав юридичні відносини, повинна була і могла знати поза сумнівом з обставин, що представник явно перевищував свої повноваження.
Якщо вказівки довірителя містяться в довіреності і вони повинні були бути відомі особі, щодо якої довіритель діяв, їх перевищення вважається порушенням представницьких повноважень.
(1) Дія довіреності закінчується вчиненням юридичної дії, якою обмежувалося представництво; термін дії довіреності закінчується, навіть якщо принципал її скасовує або агент розриває її. У разі смерті довіреної особи або довірителя або якщо один з них є юридичною особою і припиняє своє існування, довіреність також припиняється, якщо інше не встановлено домовленістю.
(2) До тих пір, поки уповноважена особа не знає про відкликання, його юридична дія має такі ж наслідки, як якби повноваження все ще було дійсним. Однак на це не може посилатися сторона, яка знала про скасування довіреності або повинна була і могла знати.
(1) У разі смерті довірителя або припинення ним довіреності довіритель зобов'язаний зробити все, щоб довіритель або його правонаступник не зазнали шкоди. Його юридична дія має такі ж наслідки, як якщо б довіреність ще діяла, якщо вона не суперечить тому, що наказав довіритель або його правонаступник.
(2) Агент повинен без зайвої затримки після закінчення терміну дії повноважень звільнити все, що принципал позичив йому або придбав для принципала. Якщо агент помер, кожен, хто має ці речі з собою, має це зобов'язання перед агентом.
(1) Підприємець, зареєстрований у торговому реєстрі, видаючи довіреність, уповноважує прокурора на юридичні дії, що відбуваються під час діяльності підприємства або філії, у тому числі ті, для яких іншим чином потрібна спеціальна довіреність. Проте прокурор має право відчужувати або обтяжувати нерухоме майно, якщо про це прямо вказано.
(2) При видачі довіреності має бути чітко зазначено, що це довіреність. Якщо підприємець видає довіреність на філію свого підприємства або на одне з кількох своїх підприємств, він повинен чітко вказати філію чи підприємство.
Довіреність не має права передавати довіреність іншій особі або видавати іншу довіреність; протилежні домовленості не враховуються.
(1) Забороняється видавати довіреності юридичній особі.
(2) Якщо довіреність видана кільком особам, кожна з них представляє підприємця окремо, якщо інше не встановлено при видачі довіреності.
Обмеження кримінального переслідування внутрішніми інструкціями не має наслідків проти третіх осіб, навіть якщо воно було опубліковано.
Прокурор виконує прокурорську роботу з дбайливістю господаря.
Прокурор підписує, скріплюючи своїм підписом відомості про зазначення прокурора підприємства підприємця; якщо довіреність була видана на окрему філію або одне з кількох підприємств, до них також додається інформація із зазначенням філії чи підприємства.
Дія довіреності також припиняється з передачею або орендою підприємства чи філії, для яких вона була видана. Прокуратура не припиняється зі смертю підприємця, якщо інше не було домовлено.
За охороною інтересів особи, яку представляють, та дотриманням її прав стежать органи представництва та піклування.
Законний представник чи опікун не вправі діяти від імені особи, яку представляють, у справах, пов’язаних із укладенням і розірванням шлюбу, здійсненням батьківських обов’язків і прав, а також придбанням у разі смерті чи оголошення втрати спадщини та їх відкликання.
Законний представник не має права відібрати у особи, яку представляють, справу, що становить особливий інтерес, якщо це не виправдано загрозою її життю чи здоров'ю, а якщо це неповнолітня особа, яка не має повної самостійності, - також іншою поважною причиною. Питання, що становить особливий інтерес, має бути залишено на відання представника навіть у разі його розміщення в медичному закладі, закладі соціального обслуговування, соціально-правовому закладі захисту дітей або подібних закладах.
У разі наявності конфлікту інтересів законного представника чи опікуна з інтересом особи, яку представляють, або якщо існує конфлікт інтересів тих, кого представляє той самий законний представник чи піклувальник, або якщо такий конфлікт загрожує, суд призначає особі, яку представляють, опікуна.
(1) Якщо законний представник або опікун управляє майном особи, яку представляють, звичайне управління цим майном належить йому. Якщо це не звичайна справа, для розпорядження майном, що представляється, потрібен дозвіл суду.
(2) Подарунок, спадщина чи спадщина, призначені для представника, за умови, що ними управлятиме третя особа, виключаються з управління відповідно до пункту 1. Однак законний представник або опікун може відмовитися від прийняття такого подарунка, спадщини чи заповіданого майна; для відмови потрібен дозвіл суду.
Ні законний представник, ні опікун не можуть вимагати від особи, яку представляють, винагороди за представництво. Однак, якщо на нього покладено обов’язок управляти майном, за управління може бути призначена плата. Його розмір вирішує суд, враховуючи витрати на управління, вартість майна в управлінні та доходи від нього, а також витрати часу і праці управління.
(1) Опікун призначається судом; водночас визначатиме обсяг прав та обов’язків опікуна. Особа, якій призначено опікуна, стає підопічним на час встановлення опіки.
(2) Якщо опікун вимагає цього, суд його відсторонить; суд усуває опікуна, навіть якщо він не виконує своїх обов'язків. Одночасно опікун призначає нового опікуна.
(1) Якщо не йдеться про управління майном, то для особи може бути призначено лише одного опікуна. Якщо для управління майном особи, яку представляють, або для управління частиною її майна призначений спеціальний опікун і водночас опікун особи, останній з них має виключне представництво від особи, яку представляють. до суду, навіть якщо справа стосується майна, що перебуває в управлінні.
(2) Якщо суд призначає кількох опікунів і не вирішує, у яких справах кожен із них правомочний діяти за підопічного окремо, опікуни зобов'язані діяти спільно.
(1) Суд призначає особі опікуна, якщо це необхідно для захисту її інтересів або якщо цього вимагають суспільні інтереси. Суд призначає опікуна, зокрема, особі, яка обмежена в дієздатності, особі, місцеперебування якої невідоме, невідомій особі, яка бере участь у певному судовому провадженні, а також особі, стан здоров’я якої утруднює розпорядження майном чи захист. прав.
(2) Якщо обставини виправдовують це, суд може зобов’язати опікуна застрахуватися в розумному розмірі на випадок заподіяння шкоди опікуну або іншій особі під час виконання своїх обов’язків.
(1) В обов'язки піклувальника входить підтримання належним чином і в необхідному обсязі постійного зв'язку з підопічним, виявлення щирого інтересу до підопічного, а також турбота про його здоров'я та забезпечення реалізації прав підопічного та захист його інтересів.
(2) Якщо опікун приймає рішення щодо справ підопічного, то опікун зрозуміло пояснює суть і наслідки такого рішення.
(1) Виконуючи свої обов'язки, опікун виконує законну декларацію опікуна і зважає на його погляди, навіть якщо опікун висловлював їх раніше, в тому числі переконання або сповідання, постійно їх враховує і відповідно до них влаштовує справи підопічного. Якщо це неможливо, опікун діє відповідно до інтересів підопічного.
(2) Опікун стежить за тим, щоб спосіб життя підопічного не суперечив його здібностям і, якщо цьому не можна розумно протидіяти, відповідав також особливим уявленням і бажанням підопічного.
У разі смерті опікуна або його відсторонення опіка не припиняється і до призначення судом нового опікуна переходить до державного опікуна згідно з іншим законом.
(1) Особі, стан здоров'я якої утруднює розпорядження своїм майном або захист своїх прав, за її пропозицією суд призначає опікуна і відповідно до такої пропозиції визначає обсяг повноважень опікуна. За клопотанням опікуна суд також відкликає опікуна.
(2) Опікун, як правило, діє разом з підопічним; якщо опікун діє самостійно, він діє відповідно до волі підопічного. Якщо волю опікуна з'ясувати неможливо, клопотання опікуна вирішує суд.
Якщо хтось сам влаштовує управителя свого майна, він не може призначити опікуна для управління майном. Це не стосується випадків, коли розпорядник майна невідомий, якщо він відмовляється діяти в інтересах особи, яку представляють, або якщо він нехтує цим обов’язком, або якщо він не може управляти майном.
(1) Якщо суд постановив призначити особі опікуна, то він може зробити це лише після її побачення, якщо немає непереборної перешкоди; вони також повинні вислухати його заяву або іншим чином дізнатися його позицію і виходити з неї.
(2) Піклувальником суд призначає особу, запропоновану опікуном. Якщо це неможливо, суд, як правило, призначає родича або іншу близьку підопічному особу, яка доведе тривалий і серйозний інтерес до підопічного та здатність проявити це в майбутньому. Якщо навіть це неможливо, суд призначає опікуном іншу особу, яка відповідає умовам, щоб стати опікуном, або державного опікуна відповідно до іншого закону.
(3) Муніципалітет, де проживає опікун, або юридична особа, створена цим муніципалітетом для виконання завдань такого типу, має право бути державним опікуном; призначення громадського опікуна згідно з іншим законом не пов'язане його згодою.
(1) У разі призначення опікуна опікун або будь-яка близька до опікуна особа може вимагати створення опікунської ради; опікун скликає зустріч близьких підопічному осіб та його друзів, якщо вони йому відомі, з тим, щоб зустріч відбулася протягом тридцяти днів після отримання прохання. Якщо збори не скликано вчасно або не проведено з іншої причини, чи не обрано опікунську раду, суд скликає збори навіть без пропозиції.
(2) Опікун, будь-яка близька особа опікуна та будь-хто з його друзів може бути присутнім на зустрічі, навіть якщо він не був запрошений; кожен з них має один голос. Опікунська рада може бути обрана за наявності на засіданні не менше п’яти осіб.
(1) Присутні на засіданні особи більшістю голосів обирають членів опікунської ради або осіб, які їх замінюють. Під час виборів треба дбати, по можливості, про рівне представництво осіб, перелічених у § 472.
(2) Членом опікунської ради може бути лише особа, яка доведе тривалий і серйозний інтерес до підопічного та здатність проявити його в майбутньому, інтереси якої не суперечать інтересам підопічного. Опікун не може входити до складу опікунської ради.
Опікунська рада складається не менше ніж з трьох членів. Він може вирішуватися за присутності більшості членів; однак, якщо опікунська рада складається з трьох членів, присутність усіх обов’язкова. Рішення приймає Опікунська рада більшістю голосів присутніх членів.
Про обрання членів опікунської ради та осіб, які їх замінюють, оформляє протокол, який призначають присутні. З протоколу повинно бути видно, коли було проведено засідання, хто на ньому був присутній, хто обраний протоколістом, членом опікунської ради та заступником і скількома голосами, чи протестував хтось проти ходу зборів і з якої причини. Протести, подані в письмовій формі, повинні бути додані до протоколу. Протокол про обрання членів опікунської ради протоколіст передає опікуну та суду, який призначив піклувальника.
(1) Суд може за пропозицією опікуна чи будь-якої особи, уповноваженої брати участь у зборах, або без пропозиції визнати вибори недійсними, якщо мало місце таке порушення закону, що опікуну загрожує небезпека. внаслідок цього завдано шкоди. У такому випадку суд без зайвого зволікання призначає нові вибори.
(2) За наявності для цього поважних підстав суд після відкриття провадження може зупинити здійснення прав члена опікунської ради до прийняття рішення про визнання обрання недійсним.
(1) Член опікунської ради обирається безстроково. Він може піти у відставку зі своєї посади; відкликання набуває чинності після направлення письмового повідомлення опікуну та суду. Про свій вихід він повідомляє інших членів опікунської ради.
(2) Суд може відсторонити члена опікунської ради від посади за пропозицією піклувальника або будь-якої з осіб, уповноважених брати участь у засіданні, або з власної ініціативи, якщо член опікунської ради грубо або неодноразово порушує свої обов'язки, якщо він втратив інтерес до підопічного або якщо його інтереси неодноразово суперечать інтересам підопічного. Положення пункту 476 розділу 2 застосовуються mutatis mutandis.
(3) У разі припинення повноважень члена опікунської ради опікун або голова опікунської ради організовує обрання нового члена опікунської ради або особи, яка його замінює. Якщо вибори не відбулися без непотрібної затримки, суд діє аналогічно відповідно до пункту 472 статті 1.
(1) Опікунська рада збирається не рідше одного разу на рік; його скликає на засідання його голова, або опікун, або будь-який член опікунської ради, або суд за пропозицією особи, яка засвідчує серйозний інтерес до підопічного, або навіть без пропозиції.
(2) Опікунська рада запрошує на засідання як підопічного, так і опікуна.
(3) З протоколу засідання опікунської ради повинно бути зрозуміло, коли воно проводилося, хто в ньому брав участь, які рішення приймалися, хто подав протест і хто протоколював. Якщо в протоколі не зазначено, хто голосував за пропозицію, а хто проти, вважається, що всі присутні члени опікунської ради проголосували за прийняття пропозиції. Протокол голова опікунської ради передає опікуну та суду, який призначив опікуна.
(1) Опікунська рада на своєму черговому засіданні розглядає звіт піклувальника про його діяльність у справах підопічного, зауваження щодо опису майна підопічного та облік управління ним, а також облік будь-якої винагороди опікуна за управління піклуванням. власність.
(2) Якщо опікунська рада прийме таке рішення, її член, уповноважений на це рішенням, внесе до суду подання про зміну розміру винагороди опікуна за управління майном підопічного.
(3) Якщо опікунська рада прийме таке рішення, її уповноважений член внесе до суду подання про скасування опіки або відсторонення опікуна та заміну його іншою особою.
(1) Без згоди опікунської ради опікун не може приймати рішення про
a) зміна місця проживання підопічного,
b) поміщення підопічного до закладу закритого типу чи подібного закладу, якщо стан здоров’я підопічного цього явно не вимагає, або
c) втручання в цілісність палати, якщо це не втручання без тяжких наслідків.
(2) Без згоди опікунської ради опікун не може розпоряджатися майном підопічного, якщо воно
a) придбання або відчуження майна, вартість якого перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для фізичної особи відповідно до іншого законодавства,
b) придбання або відчуження майна, що перевищує одну третину майна підопічного, якщо ця третина не становить лише невеликої вартості, або
c) прийняття або надання позики, кредиту чи забезпечення на суму, зазначену в літері a) або b),
крім випадків, коли для таких рішень також потрібна ухвала суду.
(3) Якщо це в інтересах підопічного, опікунська рада може вирішити, які подальші рішення опікуна щодо підопічного підлягають її затвердженню; такі рішення не можуть обмежувати опікуна понад те, що є розумним за даних обставин.
Член опікунської ради, який не голосував за її рішення, опікун або підопічний протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття рішення може запропонувати суду скасувати рішення опікунської ради та замінити його своїм рішенням. До рішення суду рішення опікунської ради не матиме правових наслідків.
(1) Якщо опікунська рада не може бути створена через незацікавленість достатньої кількості осіб, перелічених у § 472 абзац 1, або з інших подібних причин, суд може за пропозицією однієї з цих осіб вирішити, що повноваження опікунська рада буде здійснюватися лише однією з цих осіб і одночасно приймати рішення про її призначення.
(2) Якщо опікунська рада не обрана і процедура згідно з пунктом 1 неможлива, суд затверджує заходи опікуна щодо сторін підопічного або його майна замість опікунської ради.
(1) Якщо суд його не погодив, опікун може не давати згоди на зміну особистого стану підопічного.
(2) Якщо опікун розпоряджається майном підопічного, він не може без згоди суду, якщо суд не прийняв рішення про подальші обмеження,
a) зобов'язати підопічних виконувати одного з членів опікунської ради або близьку цьому члену особу,
b) придбати для підопічного нерухоме майно або частку в ньому, а також не відчужувати чи обтяжувати нерухоме майно чи частку в ньому,
c) придбати для підопічного підприємство, частку в підприємстві або частку в юридичній особі, а також відчужувати чи обтяжувати це майно; це не застосовується, якщо це стосується придбання участі або подібних цінних паперів, що забезпечують безпечне повернення,
d) укласти від імені підопічного договір про безперервне або неодноразове виконання обов'язків на строк більше трьох років,
e) відмовитися від спадщини чи іншого виконання майна, або
f) зобов’язати підопічного виконувати безоплатно іншій особі, якщо тільки це не подарунок, наданий у звичайній нагоді відповідно до принципів пристойності в розумній мірі, і підопічний здатний розсудити та висловив згоду на подарунок.
(3) Не враховуючи положень пункту 2, опікун не може розпоряджатися майном підопічного, якщо це не дозволено судом.
a) придбання або відчуження майна, вартість якого перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для фізичної особи відповідно до іншого законодавства,
b) придбання або відчуження майна, що перевищує половину майна підопічного, за винятком випадків, коли ця половина становить лише незначну цінність і не становить особливого інтересу для підопічного, або
c) прийняття або надання позики, кредиту чи забезпечення на суму, зазначену в пункті a) або b).
(4) Перш ніж прийняти рішення згідно з частинами 1-3, суд запитує висновок опікунської ради. Якщо опікунська рада не повідомить суд про свій висновок протягом розумного строку, то суд приймає рішення самостійно.
(1) Юридична особа, основною діяльністю якої є піклування про інвалідів та захист їх інтересів, має право запропонувати скликання зборів для створення опікунської ради.
(2) Юридична особа, основною діяльністю якої є догляд за особами з обмеженими можливостями та захист їхніх інтересів, яка безперервно працює в ЧР не менше трьох років і підтримує регулярний зв’язок з підопічним не менше трьох місяців, має право входити до складу опікунської ради або брати участь у її засіданні, засіданні для створення опікунської ради та пропонувати суду скасувати рішення опікунської ради та замінити його своїм рішенням. Але якщо ця юридична особа не реалізує свої права відповідно до інтересів підопічного, суд позбавляє цих прав за поданням підопічного, піклувальника або членів опікунської ради.
(1) Опікун, який здійснює управління майном підопічного, у двомісячний термін з дня призначення складає опис майна підопічного та передає його до суду, підопічного та опікунської ради.
(2) Під час опіки опікун складає звіт про управління майном щороку до 30 червня, якщо тільки не було погоджено з членами опікунської ради, що звіт буде подано раніше. Якщо для цього є поважна причина, опікун або піклувальна рада можуть запропонувати суду зобов'язати опікуна скласти позачерговий рахунок. Кожен рахунок опікун передає підопічному, опікунській раді та суду.
(3) Опікун, чия посада закінчується, передає остаточний звіт про управління майном опікуну, опікунській раді та суду, якщо це можливо, а також наступному опікуну чи судовому уповноваженому, призначеному в спадковому провадженні. У разі смерті опікуна кожен, хто має при собі ці документи та документи, повинен видати суду, який його призначив, документи та інші документи, що стосуються підопічного та його справ.
(1) Суд призначає опікуна юридичній особі, яка потребує цього для ведення справ або захисту своїх прав.
(2) Опікуном юридичної особи суд може призначити лише особу, яка відповідає вимогам, встановленим для члена статутного органу. Якщо опікун перестає виконувати ці умови, він повинен повідомити про це суд без невиправданої затримки. Якщо суд дізнається, що опікун не відповідає зазначеним умовам, він без зайвих зволікань замінить його новим опікуном.
(1) Положення про права та обов'язки члена статутного органу аналогічно застосовуються до прав та обов'язків опікуна юридичної особи. Повноваження опікуна адекватно регулюються положенням про повноваження статутного органу.
(2) Суд зобов'язує опікуна докласти професійних зусиль для належного відновлення діяльності статутного органу юридичної особи; у разі потреби суд додатково визначає повноваження опікуна з урахуванням повноважень інших органів юридичної особи, а також прав учасників.
Якщо установчим правовим актом визначено, що опікуном юридичної особи призначається певна особа, суд призначає опікуном таку особу, якщо вона має для цього повноваження та погоджується на призначення.
Річ у юридичному розумінні (далі - річ) - це все, що відрізняється від людини і служить потребам людей.
Річ, призначена для загального користування, є суспільним благом.
(1) Плід — це те, що річ регулярно дає від своєї природної природи, як дано її звичайним призначенням і пропорційно до нього, чи то з втручанням людини, чи без нього.
(2) Переваги - це те, що річ регулярно забезпечує з її правової природи.
(1) Цінність речі, якщо її можна виразити в грошах, є її ціною. Ціна речі визначається як звичайна ціна, якщо інше не встановлено договором або законом.
(2) Надзвичайна ціна речі визначається, якщо її вартість підлягає заміні, з урахуванням особливих умов або особливої популярності, зумовленої випадковими властивостями речі.
Людське тіло або його частини, хоч і відокремлені від тіла, не є речами.
Жива тварина має особливе значення і цінність вже як жива істота, обдарована чуттям. Жива тварина не є річчю, і положення про речі застосовуються mutatis mutandis до живої тварини лише в тій мірі, в якій це не суперечить її природі.
Сукупність усього, що належить людині, становить її власність. Багатство людини — це сума її активів і боргів.
(1) Матеріальна річ - це контрольована частина зовнішнього світу, яка має природу окремого об'єкта.
(2) Нематеріальні активи - це права, природа яких допускає це, та інші речі без матеріальної сутності.
Для контрольованих природних сил, з якими ми маємо справу, відповідно застосовуються положення щодо матеріальних речей.
(1) Нерухоме майно - це земельні ділянки та підземні споруди з відокремленим цільовим призначенням, а також речові права на них, а також права, які законом визнані нерухомим майном. Якщо іншою правовою нормою встановлено, що певна річ не є частиною земельної ділянки, і якщо таку річ не можна переносити з місця на місце без порушення її суті, ця річ також є нерухомою.
(2) Усі інші речі, незалежно від того, чи є їхня сутність матеріальною чи нематеріальною, є рухомими.
Рухома річ, яка може бути замінена іншою річчю такого ж роду, є замінною; інші речі незамінні. У разі сумнівів справа буде розглянута відповідно до звичаїв.
Витрачуваною є рухома річ, звичайне використання якої полягає в її споживанні, переробці або відчуженні; Витратними є також рухомі речі, що належать до складу або до іншої групи, якщо їх звичайне використання полягає в тому, що вони продаються окремо. Інші речі є неспоживними.
Сукупність окремих речей, що належать одній особі, розглядаються як один предмет і як такі мають спільне позначення, розглядаються як єдине ціле і становлять сукупну річ.
Господарське підприємство (надалі – підприємство) – це організована сукупність активів, створених підприємцем і які за його бажанням використовуються для ведення його бізнесу. Вважається, що завод складається з усього, що зазвичай служить для його функціонування.
(1) Філія - це частина заводу, яка виявляє економічну та функціональну самостійність і яку підприємець вирішив зробити філією.
(2) Якщо філія зареєстрована в комерційному реєстрі, вона є відокремленим підприємством; це також стосується іншої організаційної складової, якщо інше правове положення передбачає її внесення до комерційного реєстру. Керівник відокремленого підприємства має право представляти інтереси підприємця з усіх питань, пов'язаних з відокремленим підприємством, з дня його реєстрації в комерційному реєстрі як керівника відокремленого підприємства.
Комерційна таємниця складається з конкурентно значущих, визначених, цінних і зазвичай недоступних у відповідних ділових колах, які пов'язані з заводом і власник яких забезпечує їх таємницю відповідним чином у своїх інтересах.
Частиною речі є все те, що їй належить за її природою і що не можна відокремити від речі без знецінення речі.
(1) До земельної ділянки належать надземний і підземний простір, споруджені на земельній ділянці будівлі та інші споруди (далі - будівля), за винятком тимчасових споруд, у тому числі вбудованих у землю чи закріплених у стінах.
(2) Якщо підземна споруда не є нерухомою річчю, вона є частиною землі, навіть якщо вона простягається під іншу землю.
Частиною ділянки є рослинність, яка на ній росте.
(1) Машина або інший стаціонарний пристрій (надалі - машина) не є частиною нерухомого майна, внесеного до державного реєстру, якщо за згодою його власника в тому самому списку внесено застереження про те, що машина є не його власність. Бронювання буде видалено, якщо власник нерухомого об’єкта або інша особа, уповноважена на це, відповідно до запису в публічному реєстрі, доведе, що власник нерухомого об’єкта став власником машини.
(2) Якщо таку машину потрібно замінити машиною, яка є частиною нерухомого майна, резервування може бути внесено до публічного реєстру, якщо особа, вписана в більш сприятливому порядку, не заперечує. Однак особа, чиє право не може бути обмежено записом застереження, або особа, вимога якої вже виконана, не має права на заперечення; з цією метою також може бути виконана вимога, яка ще не настала.
Інженерні мережі, особливо водопровідні, каналізаційні, енергетичні чи інші лінії, не є частиною ділянки. Вважається, що до інженерних мереж належать також експлуатаційно пов'язані з ними будівлі та технічне обладнання.
(1) Приналежна річ - це другорядна річ власника щодо основної речі, якщо призначення другорядної речі полягає в постійному користуванні нею разом з основною річчю в межах їх господарського призначення. Якщо другорядне тимчасово відокремилося від головного, воно не перестає бути аксесуаром.
(2) Вважається, що юридичні дії та права та обов'язки щодо головної речі поширюються також на її приналежності.
Якщо є сумніви щодо того, чи є щось приналежністю речі, справа розглядається відповідно до звичаю.
Якщо будівля є частиною землі, супутні речі власника щодо будівлі є приналежностями до землі, якщо їхнє призначення полягає в постійному використанні разом із будівлею або землею як частиною їх господарського призначення.
До складу позовних вимог входять пеня, пеня за прострочення платежу та витрати, пов'язані з її застосуванням.
Цінним папером є документ, з яким пов'язане право таким чином, що після видачі цінного папера воно не може бути здійснене або передане без цього документа.
Якщо емітент не випустив цінний папір як вид із вимогами, спеціально врегульованими законом, у правочині має бути зазначено принаймні право, пов’язане з цінним папером, та відомості про емітента з посиланням на умови випуску.
(1) Цінні папери одного типу, випущені тим же емітентом в однаковій формі, з яких випливають однакові права, є взаємозамінними.
(2) Підпис емітента на замінному цінному папері може бути замінений його відбитком, якщо документ одночасно захищений від підробки або зміни.
ČOI просить надати інформацію про регламент ЄС, особливо № 524/2013
РЕГЛАМЕНТ (ЄС) № 524/2013 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ
від 21 травня 2013 року
про вирішення споживчих спорів в Інтернеті та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 і Директиви 2009/22/ЄС (Положення про вирішення споживчих спорів в Інтернеті)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
стосовно Договору про функціонування Європейського Союзу, зокрема статті 114 цього Договору,
щодо пропозиції Європейської комісії,
після направлення проекту законодавчого акта до національних парламентів,
беручи до уваги висновок Європейського економічного та соціального комітету (1),
згідно з належною законодавчою процедурою (2),
з наступних причин:
|
(1)
|
У частині 169 статті 1 та частині 169 статті 2 літ a) Договір про функціонування Європейського Союзу (надалі іменований як «Договір про функціонування ЄС») передбачає, що Союз сприяє забезпеченню високого рівня захисту прав споживачів за допомогою заходів, прийнятих відповідно до статті 114 Договору. про функціонування ЄС. Стаття 38 Хартії основоположних прав Європейського Союзу передбачає, що політика Союзу забезпечує високий рівень захисту споживачів.
|
|
(2)
|
Відповідно до пункту 26 статті 2 Договору про функціонування ЄС внутрішній ринок включає територію без внутрішніх кордонів, у якій забезпечується вільний рух товарів і послуг. Для того, щоб споживачі довіряли цифровому виміру внутрішнього ринку та отримували вигоду від нього, важливо, щоб вони мали доступ до простих, ефективних, швидких і недорогих способів вирішення спорів, що виникають у зв’язку з продажем товарів або наданням послуг онлайн . Це особливо важливо у випадках, коли споживачі здійснюють покупки за кордоном.
|
|
(4)
|
Фрагментація внутрішнього ринку перешкоджає зусиллям щодо підвищення конкурентоспроможності та зростання. Крім того, різна доступність і якість простих, ефективних, швидких і дешевих засобів вирішення спорів, що виникають у зв’язку з продажем товарів або наданням послуг у всьому Союзі, а також різна обізнаність щодо цих засобів є перешкодою для внутрішнього ринку, яка підриває довіра споживачів і торговців до транскордонної купівлі та продажу.
|
|
(5)
|
У своїх висновках із засідань, що відбулися 24 і 25 березня 2011 року та 23 жовтня 2011 року, Європейська Рада закликала Європейський Парламент і Раду ухвалити перший набір пріоритетних заходів до кінця 2012 року, які повинні дати новий імпульс для єдиного ринку.
|
|
(6)
|
Внутрішній ринок є щоденною реальністю для споживачів, коли вони подорожують, роблять покупки та здійснюють платежі. Споживачі є ключовими гравцями на внутрішньому ринку і тому повинні бути в його центрі. Цифровий вимір внутрішнього ринку стає вирішальним для споживачів і торговців. Споживачі все частіше купують онлайн, і все більше торговців продають онлайн. Споживачі та торговці повинні мати впевненість у здійсненні трансакцій онлайн, тому важливо усунути існуючі перешкоди та сприяти зміцненню довіри споживачів. Наявність надійного та ефективного онлайн-розв’язання суперечок значною мірою допоможе досягти цієї мети.
|
|
(7)
|
Доступ до легкого та дешевого вирішення суперечок може зміцнити довіру споживачів і торговців до Єдиного цифрового ринку. Однак споживачі та торговці все ще стикаються з перешкодами в пошуку позасудового вирішення, особливо у випадку суперечок, що виникають у зв’язку з транскордонними транзакціями, які здійснюються онлайн. Таким чином, ці суперечки часто залишаються невирішеними на даний момент.
|
|
(8)
|
Онлайн-розв’язання суперечок пропонує просте, ефективне, швидке та недороге позасудове вирішення спорів, що виникають у зв’язку з транзакціями, здійсненими в Інтернеті. Однак наразі бракує механізмів, які б дозволяли споживачам і торговцям вирішувати ці спори електронними засобами; цей факт завдає шкоди споживачам, є перешкодою, особливо для транскордонних транзакцій, що здійснюються онлайн, створює нерівні умови для торговців і, як наслідок, шкодить загальному розвитку онлайн-торгівлі.
|
|
(9)
|
Цей Регламент має застосовуватися до позасудового врегулювання спорів, ініційованих споживачами-резидентами Союзу та спрямованих проти торговців, заснованих у Союзі, на які поширюється дія Директиви 2013/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2013 року про альтернативне вирішення спорів споживачів (директива про альтернативне вирішення спорів споживачів) (3).
|
|
(10)
|
Щоб гарантувати, що онлайн-платформа вирішення спорів також може використовуватися для альтернативних процедур вирішення спорів, які дозволяють торговцям подавати скарги проти споживачів, цей Регламент також має охоплювати позасудове вирішення спорів, ініційованих торговцями та спрямованих проти споживачів, якщо суб’єкти альтернативного вирішення спорів, перелічені відповідно до пункту 20 статті 2 Директиви 2013/11/ЄС, пропонують відповідні альтернативні процедури вирішення спорів. Застосування цього Регламенту до таких суперечок не повинно зобов’язувати держави-члени гарантувати, що органи ADR пропонують такі процедури.
|
|
(12)
|
Цей Регламент повинен діяти без шкоди Директиві 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 року про певні аспекти медіації в цивільних і комерційних справах (4).
|
|
(13)
|
Визначення «споживача» має включати фізичних осіб, які діють поза межами своєї торгівлі, бізнесу, торгівлі чи професії. Однак, якщо договір укладено з метою, яка частково входить у сферу господарської діяльності особи, а частково поза нею (контракти подвійного призначення), і комерційна мета цієї діяльності є настільки маргінальною, що не переважає в загальному контексті відповідну операцію, цю особу також слід вважати споживачем.
|
|
(14)
|
Визначення «онлайн-договір купівлі-продажу або онлайн-договір про надання послуг» має включати договір купівлі-продажу або договір про надання послуг, коли продавець або його посередник пропонує товари чи послуги через веб-сайт або інші електронні засоби, а споживач купує такі товари чи замовляє послуги на цьому сайту або за допомогою будь-яких інших електронних засобів. Це також має застосовуватися до випадків, коли споживач отримав доступ до веб-сайту чи іншої послуги інформаційного суспільства за допомогою мобільного електронного пристрою, такого як мобільний телефон.
|
|
(15)
|
Цей Регламент не повинен застосовуватися до суперечок між споживачами та торговцями, які виникають у зв’язку з договорами купівлі-продажу чи договорами про надання послуг, укладеними поза мережею, а також до суперечок між торговцями.
|
|
(16)
|
Цей Регламент слід читати разом із Директивою 2013/11/ЄС, яка вимагає від держав-членів гарантувати, що у всіх суперечках між споживачами, які проживають у Союзі, та торговцями, зареєстрованими в Союзі, які виникають у зв’язку з продажем товарів або наданням послуг, цих спорів до предмета альтернативного вирішення спорів.
|
|
(17)
|
Перш ніж споживачі подадуть свою скаргу до органу ADR через онлайн-платформу вирішення спорів, держави-члени повинні заохочувати їх зв’язуватися з торговцями всіма належними засобами з метою мирного вирішення спору.
|
|
(18)
|
Метою цього регламенту є створення платформи для вирішення спорів онлайн на рівні Союзу. Платформа онлайн-розв’язання суперечок повинна мати форму інтерактивного веб-сайту, що пропонує єдину точку контакту для споживачів і торговців, які бажають позасудового вирішення спорів, що виникають у зв’язку з онлайн-транзакціями. Платформа онлайн-розв’язання суперечок має надавати загальну інформацію щодо позасудового вирішення договірних спорів між торговцями та споживачами, які виникають у зв’язку з договорами купівлі-продажу або договорами про надання послуг, укладеними в Інтернеті. Це повинно дозволити споживачам і торговцям подати скаргу, заповнивши електронну форму скарги, доступну всіма офіційними мовами установ Союзу, і додавши відповідні документи. Він повинен пересилати ці скарги до органу альтернативного вирішення спорів, відповідального за вирішення даного спору. Платформа онлайн-розв’язання суперечок повинна пропонувати безкоштовний електронний інструмент керування справами, який дозволяє органам ADR проводити процес вирішення спорів зі сторонами через онлайн-платформу вирішення спорів. Органи ADR не повинні використовувати електронний інструмент керування справами.
|
|
(19)
|
Комісія повинна нести відповідальність за розробку, функціонування та підтримку платформи онлайн-вирішення суперечок і забезпечити все технічне обладнання, необхідне для функціонування платформи. Платформа онлайн-розв’язання суперечок повинна запропонувати функцію електронного перекладу, яка дозволяє сторонам спору та організації альтернативного вирішення спорів отримати доступ до інформації, якою обмінюються через онлайн-платформу вирішення спорів і необхідної для вирішення спору, можливо, також у перекладеній формі. Ця функція повинна мати можливість обробляти всі необхідні переклади та, можливо, доповнюватися послугами перекладача. Комісія також має надавати скаржникам інформацію про можливість звернутися за допомогою до контактних осіб з онлайн-розв’язання суперечок у рамках платформи онлайн-розв’язання суперечок.
|
|
(20)
|
Платформа онлайн-розв’язання суперечок повинна гарантувати безпечний обмін даними з альтернативними організаціями вирішення спорів і поважати основні принципи Європейської рамкової сумісності, ухваленої відповідно до Рішення 2004/387/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року про сумісне надання загальноєвропейських електронних урядових послуг (eGovernment) органам державного управління, підприємствам і громадянам (IDABC) (5).
|
|
(21)
|
Платформа онлайн-розв’язання суперечок має бути доступною, зокрема, через портал «Твоя Європа», створений відповідно до Додатку ІІ Рішення 2004/387/ЄС, який дозволяє отримати доступ до загальноєвропейської, багатомовної інформації та інтерактивних послуг, що надаються підприємствам і громадянам у союз на- бездіяльно. Платформа онлайн-розв’язання суперечок повинна бути помітною на порталі «Твоя Європа».
|
|
(23)
|
Реєстрація всіх суб’єктів ADR, перелічених згідно зі статтею 20(2) Директиви 2013/11/ЄС, на платформі онлайн-розв’язання суперечок, повне охоплення систем позасудового вирішення спорів, що виникають в Інтернеті, має бути забезпечено у зв’язку з контрактами купівлі-продажу або контрактами на надання послуг, укладених онлайн.
|
|
(25)
|
У кожній державі-члені мають бути призначені контактні пункти для вирішення суперечок в Інтернеті, які мають принаймні двох консультантів з вирішення суперечок в режимі онлайн. Контактні особи з онлайн-розв’язання суперечок повинні підтримувати сторони суперечки, поданої через онлайн-платформу для вирішення суперечок, без зобов’язання перекладати документи, пов’язані з суперечкою. Держави-члени повинні мати можливість передати відповідальність за контактні пункти для онлайн-розв’язання спорів до своїх центрів, залучених до мережі Європейських споживчих центрів. Держави-члени повинні використовувати цю опцію, щоб дозволити контактним пунктам для вирішення спорів у режимі он-лайн повною мірою скористатися досвідом центрів, що працюють у мережі Європейських центрів захисту споживачів, у наданні допомоги у вирішенні суперечок між споживачами та торговцями. Комісія повинна створити мережу контактних пунктів онлайн-розв’язання суперечок, щоб сприяти їхньому співробітництву та діяльності, а також, у співпраці з державами-членами, забезпечити належне навчання контактних пунктів онлайн-врегулювання суперечок.
|
|
(26)
|
Право на ефективний засіб правового захисту та справедливий судовий розгляд є основними правами, викладеними в статті 47 Хартії основних прав Європейського Союзу. Онлайн-вирішення суперечок не призначено і не може замінити судові процедури, а також не повинно позбавляти споживачів або торговців їхнього права шукати відшкодування в судах. Таким чином, цей Регламент не повинен перешкоджати учасникам судового процесу здійснювати своє право на доступ до правосуддя.
|
|
(27)
|
Обробка інформації відповідно до цього Регламенту повинна підлягати суворим гарантіям конфіденційності та повинна відповідати правилам захисту персональних даних, викладеним у Директиві 95/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 1995 року. про захист фізичних осіб щодо обробки персональних даних та вільний рух таких даних (6) і в Регламенті (ЄС) № 45/2001 Європейського Парламенту та Ради від 18 грудня 2000 року про захист фізичних осіб у зв’язку з обробкою персональних даних органами та установами Співтовариства та про вільний рух таких даних (7). Ці правила повинні застосовуватися до обробки персональних даних, яка здійснюється відповідно до цього Регламенту різними учасниками платформи, незалежно від того, діють вони окремо чи спільно з іншими учасниками платформи.
|
|
(28)
|
Суб’єкти даних повинні бути проінформовані про обробку їхніх персональних даних у рамках платформи онлайн-вирішення суперечок, на яку вони повинні висловити свою згоду, а також про їхні права, пов’язані з такою обробкою, а саме через стисле повідомлення про захист персональних даних. опублікований Комісією, в якому чіткою та зрозумілою мовою пояснюються окремі операції обробки, які здійснюються під відповідальність різних учасників платформи, відповідно до статей 11 і 12 Регламенту (ЄС) № 45/2001 та з національне законодавство, прийняте відповідно до статей 10 і 11 Директиви 95/46 /ЄС.
|
|
(29)
|
Цей Регламент не повинен порушувати положення щодо конфіденційності в національному законодавстві щодо ADR.
|
|
(30)
|
Для того, щоб переконатися, що споживачі широко обізнані про існування онлайн-платформи вирішення суперечок, торговці, засновані в Союзі, які є сторонами онлайн-продажу або договорів про надання послуг, повинні надати електронне посилання на цю платформу на своїх веб-сайтах. Продавці також повинні надати свою адресу електронної пошти, яка є першою точкою контакту для споживачів. Значна частина договорів купівлі-продажу та договорів про постачання товарів, укладених онлайн, укладається через інтернет-ринки, які дозволяють або сприяють транзакціям між споживачами та продавцями, що здійснюються онлайн. Ці інтернет-ринки є онлайн-платформами, які дозволяють продавцям робити свої товари чи послуги доступними для споживачів. Таким чином, ці онлайн-ринки повинні мати однакові зобов’язання щодо надання електронного посилання на платформу онлайн-розв’язання суперечок. Це зобов’язання не повинно порушувати статтю 13 Директиви 2013/11/ЄС щодо інформування торговцями споживачів про альтернативні процедури вирішення спорів, які застосовуються до зазначених торговців, і про те, чи взяли вони на себе зобов’язання використовувати альтернативні процедури вирішення спорів для вирішення спорів із споживачами або ні. Крім того, це зобов’язання не повинно впливати на пункт 6 статті 1 t) та статті 8 Директиви 2011/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2011 року про права споживачів (8). У статті 6 п. 1 літ t) Директива 2011/83/ЄС передбачає, що у випадку споживчих договорів, укладених на відстані або поза торговими приміщеннями, споживач повинен бути проінформований торговцем перед укладенням договору про можливість використання механізму позасудового врегулювання скарг і засобів правового захисту, які застосовуються до торговця, а також спосіб доступу до них. З тієї ж причини, що стосується обізнаності споживачів, держави-члени повинні заохочувати асоціації споживачів і торговельні асоціації надавати електронне посилання на веб-сайт платформи онлайн-розв’язання суперечок.
|
|
(31)
|
Щоб забезпечити врахування критеріїв, за якими органи ADR визначають сферу своїх повноважень, повноваження приймати акти відповідно до статті 290 ДФЄС мають бути делеговані Комісії щодо специфікації інформації, яка має бути надана скаржником в електронній формі для подання скарг, яка доступна на платформі вирішення суперечок в Інтернеті. Особливо важливо, щоб під час підготовчої роботи Комісія проводила відповідні консультації, у тому числі на експертному рівні. Під час підготовки та складання делегованих актів Комісія повинна забезпечити, щоб відповідні документи були передані одночасно, своєчасно та належним чином до Європейського Парламенту та Ради.
|
|
(32)
|
З метою забезпечення однакових умов імплементації цього Регламенту, Комісії слід надати імплементаційні повноваження щодо функціонування платформи онлайн-розв’язання суперечок, методів подання скарг та співпраці з мережею контактних пунктів для онлайн-спірів дозвіл. Ці повноваження мають здійснюватися відповідно до Регламенту (ЄС) № 182/2011 Європейського Парламенту та Ради від 16 лютого 2011 року, що встановлює правила та загальні принципи контролю державами-членами Комісії за виконанням імплементаційних повноважень. (9). Для ухвалення імплементаційних актів щодо електронної форми скарги слід застосовувати дорадчу процедуру, оскільки це суто технічне питання. Слід використовувати процедуру перегляду, щоб прийняти правила щодо того, як консультанти в мережі контактних пунктів вирішення суперечок онлайн можуть працювати разом.
|
|
(34)
|
Оскільки мета цього Регламенту, а саме створення європейської платформи для вирішення суперечок в Інтернеті, яка регулюється спільними правилами, не може бути задовільно досягнута на рівні держав-членів і, отже, через сферу застосування та наслідки цього Регламенту, може бути краще досягнута на рівні Союзу , Союз може вживати заходів відповідно до принципу субсидіарності, встановленого в статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, викладеного у цій статті, цей Регламент не виходить за межі того, що необхідно для досягнення цієї мети.
|
|
(35)
|
Цей Регламент поважає основні права та поважає принципи, визнані, зокрема, Хартією основоположних прав Європейського Союзу, зокрема, статтями 7, 8, 38 та 47 зазначеної Хартії.
|
|
(36)
|
Відповідно до частини 28 статті 2 Регламенту (ЄС) № 45/2001 було проведено консультації з Європейським інспектором із захисту даних, який прийняв висновок 12 січня 2012 року. (10),
|
-
Прохання проінформувати клієнта про ДИРЕКТИВУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ 2009/22/EC
ДИРЕКТИВА 2009/22/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 23 квітня 2009 року про судові заборони у сфері захисту прав споживачів (кодифікований текст) (Текст має відношення до ЄЕЗ) ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і зокрема статтю 95 цього Договору, беручи до уваги пропозицію Комісії, беручи до уваги висновок Європейського економічного та соціального комітету (1), відповідно до процедури, встановленої у статті 251 Договору (2), беручи до уваги наступні причини: (1) Директива 98/27/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 1998 року про судові заборони у сфері захисту споживачів (3) кілька разів суттєво змінювався (4). Задля зрозумілості та ясності зазначену директиву слід кодифікувати. (2) Деякі директиви, перелічені в Додатку I цієї Директиви, встановлюють правила захисту інтересів споживачів. (3) Існуючі механізми, як на національному рівні, так і на рівні Співтовариства, які забезпечують дотримання цих директив, не завжди дозволяють своєчасно усунути порушення правил, що завдають шкоди колективним інтересам споживачів.
Колективні інтереси представляють собою інтереси, які не є просто сукупністю інтересів окремих осіб, які постраждали від порушення правил.
Це не стосується окремих клопотань осіб, які постраждали від порушення. (4) Стосовно мети запобігання практиці, яка суперечить застосовному національному законодавству, якщо ця практика проявляється в державі-члені, відмінній від тієї, з якої вона походить, ефективність національних заходів щодо виконання зазначених директив, включаючи захисні заходи, які виходять за рамки які вимагаються цими керівними принципами та які сумісні з Договором і допустимі відповідно до цих керівних принципів. (5) Ці труднощі можуть порушити безперебійне функціонування внутрішнього ринку внаслідок того факту, що достатньо перемістити джерело незаконної практики в іншу державу, щоб зробити її поза досяжністю будь-якого способу застосування закону.
Це призводить до спотворення конкуренції. (6) Вищезазначені труднощі можуть знизити довіру споживачів до внутрішнього ринку та обмежити сферу діяльності організацій споживачів, які представляють колективні інтереси споживачів, або незалежних державних органів, які відповідають за захист колективних інтересів споживачів, якщо ці інтереси зазнають негативного впливу практикою, яка порушує законодавство Співтовариства. (7) Така практика часто перетинає кордони між державами-членами.
Таким чином, існує нагальна потреба певною мірою наблизити національні правила запобігання таким незаконним діям, незалежно від держави-члена, в якій вони відбуваються. Що стосується юрисдикції, положення міжнародного приватного права залишаються незмінними, а також чинні угоди між державами-членами, тоді як загальні зобов’язання держав-членів, що випливають з Договору, зокрема зобов’язання, пов’язані з належним функціонуванням внутрішнього ринку, повинні бути спостерігається. (8) Цілі зазначеного заходу можуть бути досягнуті лише через Співтовариство. Тому громада зобов’язана діяти. (9) Згідно з третім абзацом статті 5 Договору, Співтовариство не повинно виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей Договору. На підставі згаданої статті слід якомога більше враховувати особливості національних правових систем, щоб держави-члени мали можливість вибирати з різних варіантів з однаковим ефектом. Суди або адміністративні органи, уповноважені проводити провадження у розумінні цієї Директиви, повинні мати повноваження переглядати наслідки попередніх рішень. (10) Один із варіантів має полягати у вимозі, згідно з якою одна або більше незалежних організацій публічного права, яким доручено виключно захист колективних інтересів споживачів, користуватимуться правом діяти, встановленим цією Директивою. Іншим варіантом було б забезпечити, щоб ці організації, метою яких є захист колективних інтересів споживачів, реалізовували ці права відповідно до критеріїв національного законодавства. (11) Держави-члени повинні мати можливість вибирати
Відмова від договору на послуги з бронювання та доставки гірничого обладнання та гірничого обладнання.
Відмовтеся від договору протягом 14 днів, як ви звикли у випадку покупки ASIC майнери або інше обладнання для майнінгу для будь-якої криптовалюти або її основних компонентів, або надання, безпека, резервування послуг цього обладнання або відкликання для цього обладнання та його компонентів і їхніх послуг на основі положень пункту 1829 розділу 1 у поєднанні з положення розділу 1818 Закону № 29/2012 Зб. неможливо через вищезгаданий Закон № 89/2012 Зб. - Розділ 1837 Цивільного кодексу, що це послуга та продукт, ціна яких залежить від коливань на фінансовому ринку, незалежно від волі продавця.
Вимога ЧОІ щодо інформування споживачів про зміни в РЕГЛАМЕНТЕ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ (ЄС) № 2006/2004
РЕГЛАМЕНТ (ЄС) № 2006/2004 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ
від 27 жовтня 2004 року
про співпрацю між національними органами, відповідальними за виконання законодавства про захист інтересів споживачів ("положення про співпрацю у сфері захисту прав споживачів")
(Текст стосується ЄЕЗ)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і зокрема його статтю 95,
беручи до уваги пропозицію Комісії,
беручи до уваги висновок Європейського економічного та соціального комітету (1),
після консультації з Комітетом регіонів,
відповідно до процедури, викладеної в статті 251 Договору (2),
з наступних причин:
|
(1)
|
Резолюція Ради від 8 липня 1996 р. про співпрацю між адміністративними органами у забезпеченні виконання законодавства про внутрішній ринок (3) підтвердив необхідність постійних зусиль для поглиблення співпраці між адміністративними органами та закликав держави-члени та Комісію приділити першочергову увагу можливості зміцнення адміністративної співпраці в правоохоронній сфері.
|
|
(2)
|
Існуючі національні правила застосування законів про захист прав споживачів не адаптовані до потреб правоохоронних органів на внутрішньому ринку, і ефективна та ефективна співпраця правоохоронних органів у цих випадках наразі неможлива. Ці труднощі створюють перешкоди для співпраці державних правоохоронних органів у виявленні та розслідуванні випадків порушення законів, що захищають інтереси споживачів у Співтоваристві, а також у досягненні припинення або заборони таких порушень. Відсутність ефективного правозастосування в транскордонних випадках дозволяє продавцям і постачальникам уникати спроб примусового виконання, переміщуючи свою господарську діяльність у межах Співтовариства. Це створює спотворення конкуренції з місцевими або транскордонними продавцями та постачальниками, які дотримуються закону. Труднощі із застосуванням законодавства в транскордонних випадках також підривають довіру споживачів до використання транскордонних пропозицій і, таким чином, їх довіру до внутрішнього ринку.
|
|
(3)
|
Таким чином, доцільно сприяти співпраці державних органів, відповідальних за дотримання законів, що захищають інтереси споживачів, під час розгляду випадків їх порушення в межах Співтовариства та сприяти належному функціонуванню внутрішнього ринку, якості та послідовності дотримання дотримання закони про захист інтересів споживачів та контроль за захистом економічних інтересів споживачів.
|
|
(4)
|
Законодавство Співтовариства містить мережі співробітництва правоохоронних органів, які захищають споживачів не тільки в економічних інтересах, не в останню чергу, коли йдеться про їхнє здоров’я. Між мережами, створеними цим Регламентом, та іншими переліченими мережами має відбуватися обмін передовим досвідом.
|
|
(5)
|
Сфера застосування положень про взаємну співпрацю, що містяться в цьому Регламенті, повинна бути обмежена порушеннями законодавства Співтовариства про захист прав споживачів, які мають місце в межах Співтовариства. Ефективність, з якою порушення переслідуються на національному рівні, повинна гарантувати відсутність дискримінації між національними операціями та транзакціями всередині Співтовариства. Цей Регламент не впливає на компетенцію Комісії щодо порушень законодавства Співтовариства державами-членами, а також не наділяє Комісію повноваженнями припиняти незаконні дії всередині Співтовариства, як визначено в цьому Регламенті.
|
|
(6)
|
Захист споживачів від порушень усередині Співтовариства вимагає створення мережі державних правоохоронних органів у всьому Співтоваристві, і ці органи повинні мати мінімальні повноваження щодо спільного розслідування та правозастосування для ефективного застосування цього Регламенту та стримування продавців або постачальників від порушень усередині Співтовариства .
|
|
(7)
|
Для забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку та захисту споживачів важливо, щоб компетентні органи могли вільно та на основі взаємності співпрацювати в обміні інформацією, виявленні та розслідуванні незаконних дій у межах Співтовариства та у вживанні заходів щодо припинення або заборони таких протиправних дій.
|
|
(8)
|
Компетентні органи також повинні, у відповідних випадках, використовувати інші повноваження чи заходи, надані на національному рівні, включаючи повноваження негайно розпочати розслідування або передати справу до кримінальної відповідальності, щоб припинити або заборонити протиправну поведінку в межах Співтовариства, можливо, на підставі прохання про взаємодопомогу.
|
|
(9)
|
Інформація, якою обмінюються компетентні органи, повинна підлягати найсуворішим гарантіям конфіденційності та професійної таємниці, щоб уникнути загрози розслідуванням або несправедливої шкоди репутації продавців або постачальників. У зв’язку з цим регламентом необхідно застосовувати Директиву 95/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб щодо обробки персональних даних і про вільне переміщення таких даних. (4) та Регламент (ЄС) № 45/2001 Європейського Парламенту та Ради від 18 грудня 2000 року про захист фізичних осіб у зв’язку з обробкою персональних даних органами та установами Співтовариства та про вільний рух таких даних (5).
|
|
(10)
|
Існуючі проблеми з правоохоронною діяльністю перетинають кордони Європейського Союзу, і інтереси споживачів Співтовариства необхідно захищати від торговців-шахраїв із третіх країн. Тому необхідно узгоджувати з третіми країнами міжнародні угоди про взаємодопомогу в забезпеченні дотримання законодавства для захисту інтересів споживачів. Ці міжнародні угоди повинні бути узгоджені на рівні Співтовариства в рамках цього Регламенту з метою забезпечення оптимального захисту споживачів Співтовариства та належного функціонування співпраці правоохоронних органів з третіми країнами.
|
|
(11)
|
Доцільно на рівні Співтовариства координувати діяльність держав-членів у сфері правоохоронної діяльності у випадках незаконних дій у межах Співтовариства з метою покращення застосування цього Регламенту та підвищення рівня та послідовності правозастосування.
|
|
(12)
|
На рівні Співтовариства доречно координувати адміністративну співпрацю держав-членів у сферах, що мають вимір Співтовариства, щоб покращити застосування законів для захисту інтересів споживачів. Ця координація вже була продемонстрована у створенні Європейської позасудової мережі.
|
|
(13)
|
Якщо співпраця держав-членів у рамках цього Регламенту потребує фінансової підтримки Співтовариства, рішення про надання такої підтримки приймається відповідно до процедур, викладених у Рішенні № 20/2004/ЄС Європейського Парламенту та Європейського Союзу. Рада від 8 грудня 2003 року про створення загальної основи для фінансування заходів Співтовариства на підтримку політики захисту споживачів у 2004-2007 роках (6), а особливо в діях 5 і 10, викладених у додатку до зазначеного рішення та майбутніх рішень.
|
|
(14)
|
Організації споживачів відіграють важливу роль в інформуванні та навчанні споживачів та захисті їхніх інтересів, у тому числі у вирішенні спорів, і їх слід заохочувати до співпраці з компетентними органами з метою покращення застосування цього Регламенту.
|
|
(15)
|
Заходи, необхідні для імплементації цього Регламенту, повинні бути прийняті відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про процедури здійснення імплементаційних повноважень, наданих Комісії (7).
|
|
(16)
|
Ефективний моніторинг застосування цього Регламенту та ефективності захисту споживачів вимагає регулярного звітування державами-членами.
|
|
(18)
|
Оскільки ціль цього Регламенту, а саме співпраця між національними правоохоронними органами для захисту інтересів споживачів, не може бути задовільно досягнута державами-членами, і тому може бути краще досягнута на рівні Співтовариства, Співтовариство може прийняти заходи відповідно до принципу субсидіарності, викладеної в статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, викладеного в цій статті, цей Регламент не виходить за межі того, що необхідно для досягнення цієї мети,
|
УХВАЛИЛИ ЦЮ РЕГЛАМЕНТУ:
РОЗДІЛ І
ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Цільова
Цей Регламент встановлює умови, за яких органи держав-членів, призначені компетентними для забезпечення дотримання законів про захист інтересів споживачів, співпрацюють між собою та з Комісією з метою забезпечення дотримання цих законів і належного функціонування внутрішнього ринку та з метою посилення захисту економічних інтересів споживачів.
Стаття 2
Область застосування
1. Положення глав II і III щодо взаємної допомоги застосовуються до незаконних дій у Співтоваристві.
2. Цей регламент не впливає на правила Співтовариства щодо міжнародного приватного права, зокрема на правила юрисдикції та застосовного права.
3. Цей Регламент не впливає на застосування заходів, пов’язаних із судовим співробітництвом у кримінальних і цивільних справах у державах-членах, і, зокрема, на функціонування Європейської судової мережі.
4. Цей Регламент не завдає шкоди виконанню будь-яких інших зобов’язань щодо взаємної допомоги у сфері захисту колективних економічних інтересів споживачів, включаючи допомогу в кримінальних справах, що випливає з інших правових актів, включаючи двосторонні або багатосторонні договори, держав-членів.
5. Цей регламент не впливає на Директиву 98/27/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 1998 року про судові заборони у сфері захисту споживачів (9).
6. Цей Регламент не завдає шкоди законодавству Співтовариства, що стосується внутрішнього ринку, зокрема положенням, що стосуються вільного руху товарів і послуг.
7. Цей регламент не впливає на законодавство Співтовариства, що стосується телевізійного мовлення.
Стаття 3
Визначення
Для цілей цього Регламенту слід розуміти таке:
|
a)
|
«закони, що захищають інтереси споживачів», Директива, імплементована в національне законодавство держав-членів, і Регламент, наведений у Додатку;
|
|
b)
|
«неправомірні дії в межах Співтовариства» будь-яка дія чи бездіяльність, яка суперечить законам про захист інтересів споживачів у значенні пункту a) і завдає шкоди або може завдати шкоди загальним інтересам споживачів, які проживають у державі-члені або державах-членах, крім держава-член, у якій зазначена дія чи бездіяльність виникла або мала місце; або в якому встановлено відповідального продавця чи постачальника; або в якому знаходяться докази чи активи, що стосуються цієї дії чи бездіяльності;
|
|
c)
|
«компетентний орган» означає будь-який державний орган, створений на національному, регіональному чи місцевому рівні, спеціально уповноважений забезпечувати дотримання законів для захисту інтересів споживачів;
|
|
d)
|
«центральний офіс зв’язку» означає державний орган у кожній державі-члені, призначений компетентним для координації застосування цього Регламенту в цій державі-члені;
|
|
e)
|
«компетентна посадова особа» означає посадову особу органу, призначену компетентною для застосування цього Регламенту;
|
|
f)
|
«запитуючий орган» означає компетентний орган, який подає запит про взаємну допомогу;
|
|
g)
|
«запитуваний орган» означає компетентний орган, який отримує запит про взаємну допомогу;
|
|
h)
|
«продавець або постачальник» фізична або юридична особа, яка, з точки зору законів про захист прав споживачів, діє з метою ведення своєї торгівлі, торгівлі чи ремесла або здійснення вільної професії;
|
|
i)
|
«діяльність з нагляду за ринком» означає діяльність компетентного органу, спрямовану на встановлення того, чи мала місце незаконна дія в Співтоваристві в межах його місцевої юрисдикції;
|
|
j)
|
«скарга споживача» означає розумно обґрунтовану заяву про те, що продавець або постачальник порушив або може порушити закони про захист прав споживачів;
|
|
k)
|
«спільні інтереси споживачів» інтереси кількох споживачів, яким завдано або може бути завдано шкоди незаконною дією.
|
Č
У Празі 1 лютого 2023 року
Керівник компанії Kentino s.r.o
